“Червоне і чорне” як соціально-політичний роман – Відкрита книга РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ”

Фредерік Стендаль 1783 – 1842

Відкрита книга

РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ”

Роман “Червоне і чорне” справедливо вважається одним з шедеврів Стендаля. Це роман про сучасність, про французьке суспільство періоду Реставрації, взяте в широкому діапазоні. Перед читачем розгортається життя провінції і столиці, різних класів і прошарків – провінційної і столичної аристократії, буржуазії, духовенства, навіть певною мірою соціальних низів, адже головний герой твору, Жульєн Сорель, син селянина-тесляра. Роман має підзаголовок “Хроніка

XIX століття”, який, проте, не означає дистанціювання від зображуваного в оповіді. Під XIX ст. тут розуміється період Реставрації (попередній період Імперії автор пов’язує з революцією 1789-1799 рр., тобто з XVIII ст.), а “хроніка” означає намір історично достовірно розповісти про цей період. Роман був написаний в останні місяці існування режиму Реставрації, у передчутті його близького краху, і став своєрідним підсумком цього періоду й водночас вироком йому.

“Червоне і чорне” як соціально-політичний роман

Поновлена окупаційними військами монархія Бурбонів була дворянською монархією,

тобто політична влада належала в ній дворянству. Однак буржуазія вже панувала в економіці й готувалася взяти в свої руки політичну владу, що й відбулося, щойно Стендаль дописав роман. Ця повторна перемога – після революції кінця XVIII ст. – була неминучою вже й тому, що дворянство неухильно проймалося буржуазним духом, гроші й майнові інтереси для нього теж ставали головними цінностями життя. Змальовуючи в першій частині роману провінційний Вер’єр, Стендаль пише: тут “панує зачумлена атмосфера дрібних грошових інтересів, тут “приносити прибуток” – велике слово, від якого залежить усе”. Мер міста аристократ де Реналь, який пишається своїм походженням, також займається підприємництвом, він є хазяїном фабрики цвяхів, що приносить непоганий прибуток.

Твір сповнений соціальної динаміки, що укладається в основний вектор руху історії. Змальовуючи аристократів і буржуа, Стендаль відображає їхнє протистояння на суспільній арені, витіснення аристократії, що cпирається на родовитість і підтримку уряду, буржуазією, для якої головним знаряддям є гроші. Особливо наочно це виявляється в провінції. У маленькому Вер’єрі теж вирують політичні пристрасті – між дворянином де Реналем і буржуа-вискочкою Вально точиться запекла боротьба за посаду мера. Наприкінці роману автор повідомляє про обрання Вально і оцінює це як перемогу активного шахрая над пасивним честолюбцем. Аж ніяк не симпатизуючи аристократії (письменник належав до партії лібералів), Стендаль усуціль чорною фарбою змальовує буржуа Вально. Цей персонаж виявляє відсутність виховання й культури, будь-яких моральних засад, здатність до ницості й підлості заради вигоди, вульгарність почуттів і смаків.

У другій частині твору дія переноситься до Парижа, у середовище столичної аристократії, яка постає в не менш критичному освітленні.

Молоді аристократи – чудово вишколені, мають бездоганні манери, але безликі й безініціативні, нездатні самостійно мислити й діяти. Чи не найбільше в своєму житті вони переймаються тим, щоб у жодному разі не порушити пристойність і правила вищого товариства. Порівнюючи їх із простолюдином Жульєном Сорелем, розумна й прониклива Матильда де ла Моль без вагань віддає перевагу секретареві свого батька Сорелю, якому властиві енергійність, сильний характер, воля й рішучість.

Старше покоління аристократії пережило революцію й еміграцію, але так нічого й не зрозуміло, нічого не навчилося. Замість думати про збереження здобутого завдяки Реставрації, ці люди влаштовують провокаційну змову, спрямовану на те, щоб за допомогою європейських монархів покінчити з лібералами й повністю поновити “старий порядок”. Як старше, так і молоде покоління аристократів панічно бояться нової революції, їх переслідує привид якобінської диктатури, тій же Матильді Жульєн уявляється як новий Дантон, котрий на випадок революції може врятувати її родину від гільйотини.

Подробиці. Окидаючи поглядом сучасне суспільство, Стендаль бачить, що в ньому панують боротьба між станами й прошарками. “У суспільстві, розщепленому, як бамбукове стебло, – узагальнює він, – головне завдання людини полягає в тому, щоб піднятися із свого класу у вищий, котрий зі свого боку докладає всіх зусиль до того, щоб не допустити цю людину до себе”. Отже, натиск знизу викликає протидію згори, вищі прошарки намагаються зупинити наступ нижчих, відтак, на думку письменника, французьке суспільство постійно перебуває в передреволюційному стані, що будь-коли може вибухнути.

І справді, чи не з перших років свого існування режим Реставрації викликав у французької громадськості відчуття нетривкості, тимчасовості, яке поєднувалося з думкою про неминучість нової революції. Поділяючи такі умонастрої, Стендаль, котрий до того ж полюбляв займатися політичним аналізом і прогнозами, узявся дослідити, у якому соціальному прошарку накопичується революційна енергія і виростають нові Данто – ни й Робесп’єри. У результаті він дійшов висновку, що таким прошарком є молодь, із соціальних низів, освічена й енергійна, честолюбна й ображена у своїй самосвідомості, молодь, якій Реставрація перекрила всі життєві шляхи.

Це той аспект твору, у якому він постає як соціально-політичний роман, що містить глибокий і точний аналіз правлячого режиму. Однак у структурі “Червоного і чорного” цей аспект, зрештою, виглядає як розгорнуте й активне тло, на якому відбувається основне дійство – драматична доля головного героя Жульєна Сореля, що вступив у двобій із суспільством Реставрації. З цієї точки зору “Червоне і чорне” розгортається як соціально-психологічний роман, якому притаманні глибина й тонкість психологічного аналізу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Червоне і чорне” як соціально-політичний роман – Відкрита книга РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ”