Що послужило основою сюжету роману “Дубровский”
Нове покоління провінційної помісної аристократії представлено образом “європейця” Верейского, у якого зовнішня культурність, лиск сполучаються з феодальними вдачами: він домагається шлюбу з дівчиною, що любить іншого. Зображуючи Верейского, Пушкін продовжував почату їм у романі ” Граф Нулин ” критикові морального вигляду дворянського аристократичного про щества. Сатиричними фарбами в романі змальовано “чорнила моє плем’я” продажних чиновників-крючкотворов, ненависних кріпакам не менше, ніж Троекуров. Без цих справників
Пушкін розкриває в романі долю родовитого, але збіднілого дворянства, до якого по народженню належав він сам.
Особливої гостроти роман Пушкіна досягає в зображенні настроїв кріпаків. Пушкіна не ідеалізує селянство. Він показує, що в середовищі самих кріпаків можна зустріти суперечливі відносини, що феодальні вдачі розбестили деяких двірських, становившихся холопами. Входять і роман і образи кріпаків, вороже настроєних проти поміщиків. Така фігура коваля
В 1832 р. Пушкін починає писати роман “Дубровский”, у якому серед інших проблем з великою гостротою ставиться питання про взаємини селян і дворян. В основу сюжету “Дубровского” покладений повідомлений Пушкіну його іншому П. В. Нащокиным епізод з життя “одного білоруського небагатого дворянина на прізвище Островський (як і називався спершу роман), що мав процес із сусідом за землю, був витиснутий з именья й, залишившись із одними селянами, став грабувати спочатку піддячих, а потім і інших. Нащокин бачив цього Островського в острозі”.
Час дії роману ставиться, очевидно, до 10-м років XIX в. “Дубровский” чудовий насамперед широкою картиною поміщицького провінційного побуту й вдач того часу. “Стародавній побут російського дворянства, в особі Троекурова, зображений з жахаючою вірністю”,- помітив ще Бєлінський. Троекуров – богатый і владним, розпещеним життям поміщик-кріпосник, що не знає межі свавіллю, із презирством стосовний до навколишнім його дрібнопомісних дворян, зображеним у романі з тонким гумором. Історично Троекуров – типове породження феодально-кріпосницької дійсності єкатерининського часу. Його кар’єра й багатство почалися з перевороту 1762 р., приведшего Катерину II до влади. Протиставляючи богатому Троекурову бедного, але гордого старого Дубровского,