Щастя як основна категорія етики Г. С Сковороди – Григорій Савич Сковорода
Григорій Савич Сковорода (1722-1794 pp.)
Щастя як основна категорія етики Г. С Сковороди
Григорій Савич Сковорода своє етичне вчення спрямовував на практичні поради, які вкажуть людині шлях до щастя. Саме проблеми щастя займають центральне місце у творчості мислителя. Цій темі присвячено значну частину збірки “Басни Харьковскіе” і цикл філософських праць: “Разговор пяти путников о истинном счастії в жизни”, “Кольцо”, “Розмова, звана алфавит, чи Буквар світу”.
Сковорода пов’язує щастя з народною мудрістю, визначенням
Шляхом самопізнання людина визначає свої нахили і вподобання, починає займатись лише улюбленою працею, одержує задоволення від неї самої і її результатів. “Закон сродності” філософ вважав основним чинником перебудови існуючого суспільства.
Загального щастя, на думку Сковороди, можна досягти лише завдяки працьовитості, а праця є внутрішньою потребою кожної людини. Творча праця сприяє формуванню в людині кращих моральних рис. У трактаті
Причину “несродностї” Сковорода бачив у бажанні людей зайняти найкраще “місце під сонцем”, одержати якомога більше матеріальних благ, здобути славу, почесті, привілеї. На думку філософа, невідповідність обраного способу життя здібностям завдає шкоди не лише людині, а і державі: “Откуду суеверія, лицемерія и єресі?.. Где раченіе сладчайшій дружбы? Где согласіе дражайшаго мира? Где живость сердечного веселія? Кто безобразит и растлевает всякую должность? – Несродность. Кто умерщвляет науки и художества? – Несродность. Она каждому званію внутреннейшій яд и убійца… Иди лучше паши землю или носи оружіе, отправляй купеческое дело или художество твое. Делай то, к чему рожден…”
Ще одним шляхом до щастя, на думку Сковороди, Є любов. Це найкраще людське почуття, адже “…любов усе поєднує, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує? Любов – це початок, середина і кінець, альфа і омега”. Але істинна любов не в багатстві, а в спорідненості душ і доброчесності. ?