Шевченко Тарас Григорович Несчастный
Шевченко Т. Г. Зібрання творів: У 6 т. – К., 2003. – Т. 3: Драматичні твори. Повісті. – С. 240-289.
24 генваря
Крепость Орскую местные киргизы называют Яман-Кала. И это название чрезвычайно верно определяет физиономию местности и самой крепости. Редко можно встретить подобную бесхарактерную местность. Плоско и плоско. Для киргиза, конечно, это ничего не значит, – он сроднился с этим пейзажем. Но каково для человека, привыкшего в окружающей его природе видеть красоту и грацию, и очутиться вдруг перед суровым однообразным горизонтом неисходимой,
Крепость Орская как нельзя более в гармонии с окружающей ее местностию. То же однообразие и плоскость. Только и отделяется немного от общего колорита крепости – это небольшая каменная церковь на горе, заметьте, на яшмовой горе. Под горою с одной стороны лепятся грязные татарские домики. А с другой стороны, кроме таких же грязных домиков, инженерный двор с казематами для каторжников. Против инженерного двора длинное низенькое бревенчатое строение с квадратными небольшими окошками; это баталионные
Го
Налюбовавшись досыта на это диво фортификации, я уже перед вечером возвращался через слободку на квартиру. И, поворотя за угол бедной лачуги, я увидел идущую толпу солдат с балалайкою и бубном. Толпа против лачуги остановилась, из толпы образовался кружок, грянула лихая песня с бубном и присвистом, и из толпы послышалось:
– Ай да помещик! Ай да дворянин! Орел! Просто орел! Такие восклицания меня остановили. Я уже думал было подойти к веселым ребятам и полюбопытствовать, что там такое за помещик, только в это время толпа расступилася, не прерывая песни, и впереди ее явился в разорванной рубахе статный белокурый юноша и, ловко подбоченясь, пошел вприсядку.
Меня поразила наружность этого юноши. Что-то благородное было в нем и что-то низкое, отталкивающее. Я не мог его рассмотреть подробно, мне что-то мешало смотреть на него, и, отходя прочь от толпы, я спросил у солдата, который мне показался трезвее своих товарищей:
– Кто это такой у вас так славно пляшет?
– Несчастный! – ответил мне солдат скороговоркою и поспешил за толпою.
Слово “несчастный” странно как-то было произнесено з солдатом. Мне показалося, что он этим словом называет какое-то сословие, а не то, что оно собственно выражало.
После я узнал, что там и кроме солдат так произносили это слово, а когда я освоился с ним, то я и сам его произносил точно так же.
Человек сам не замечает, как он быстро осваивается с людьми, его окружающими.
В продолжение ночи мне все мерещился белокурый молодой атлет и слышались слова: “Ай да помещик, ай да дворянин!”
На другой день пошел я разузнавать, кто такой это[т] несчастный. И я, разумеется, не мог узнать ничего, потому что он не один, как мне после сказали, находится в Орской крепости. Был какой-то праздник, и я от нечего делать пошел побродить по безотрадным окрестностям крепости. И перед вечером, возвращаясь домой, как раз у кирпичных заводов повстречал кучку веселых ребят с бубном и с балалайкой и знакомого незнакомца-плясуна и услышал те же самые возгласы. Чтобы не упустить его опять из виду, я отозвал одного солдата в сторону и потихоньку спросил, как прозывается дворянин, что пляшет. Он мне сказал его фамилию, и я на другой же день в баталионной канцелярии прочитал его грустную конфирмацию. Это был юноша, написанный в рядовые по просьбе родной матери. Это происшествие меня сильно заинтересовало, но как разгадать подобную загадку? Я лучше ничего не мог придумать, как познакомиться с самим субъектом и узнать от него самого всю истину. И как же я ошибся, увы!
Это было что-то вроде идиота. Трезвый, он упорно молчал. От одной рюмки водки он пьянел и начинал проклинать мать свою, самого себя и все, что его окружает. Одна пляска для него имела еще какую-то прелесть, а больше ничего.
Я попробовал было его со стороны образования, и он мне такую чепуху загородил, что лучше было б и не пробовать. Однажды приходит он ко мне навеселе и видит у меня развернутую книгу на столе. “Что это вы почитываете? – спрашивает он. – „Мертвые души”? – а, это сочинение Эжена Сю”. – “Точно так”, – ответил я.
Немного, я думаю, найдется моих читателей таких, которые бы мне поверили, что это было действительно так, а это было действительно так.
Так вот такая-то Яман-Кала: Сама по себе она неказистая, а вмещает в себе такие редкие субъекты, что не мешает их описывать самым тщательным манером.
В одной из центральных губерний нашего неисходимого отечества, близ уездного городка N., вдоль большой дороги вытянулися в ряд серые бревенчатые, с закоптелыми волоковыми окнами избы, и этих серых изб я насчитал штук более 200. Выходит, село по величине порядочное. Но на взгляд далеко не такое. И странно: кругом дремучие леса, а в селе ни одной избы хоть мало-мальски порядочной: та без клети, та без сеней, та пошатнулась, а та совсем повалилась. Кругом все растет и зеленеет, а в селе, как говорится, хоть шаром покати, – ни одного деревца. Или мужикам запрещено сажать деревья, или Бог их знает. Может быть, и сами не хотят, а помещику и невдогад их заставить, благо у самого под рукою англинский парк со всеми причудами. А дети, когда выбегут на улицу посмотреть на проезжающего, так это только слава, что дети: медвежата, просто медвежата.
Посередине села церковь с высоким шпицем колокольни, довольно затейливой архитектуры и мало свидетельствующая о вкусе зодчего, а может быть, и самого ктитора. Около церкви была когда-то ограда, о чем свидетельствуют полуразрушенные каменные столбики, не в дальнем один от другого расстоянии и кругом запачканные грязью, надо думать, свиньями во время почесыванья.
И церковь, и село, и полунагие закопченные дети – словом, все являет из себя вид весьма живописный. Совершенно во вкусе Ван-Остада Наших подающих надежды table-augenr’истов.
Проехавши село, в левую сторону, недалеко от почтовой дороги, на горе видны барские хоромы с бельведером, окруженные темным лесом, а лес обведен, по крайней мере со стороны почтовой дороги, глубоким и широким рвом с живою на валу изгородью.
Сквозь деревья мелькает светлый пруд, или из-за группы лип мелькнет угол китайской беседки, или куст акаций, или другое что-нибудь, вроде Клеопатриной иглы, воздвигнутое на память дружбы и любви. Словом, прелесть. Так бы вот и соскочил с телеги, перепрыгнул бы через живую изгородь, да и пошел писать по всем направлениям роскошного барского сада.
Я, правду сказать, так и сделал. Но это было давно. Теперь уж я подобной штуки не выкину. Я тогда прошел из конца в конец весь парк, и меня, как теперь помню, поразила страшная тишина. Я видел великолепный дом, павильоны, беседки, качающуюся раскрашенную лодочку на краю пруда, под наклонившимися деревьями, и посередине пруда гордо плавающих пару лебедей. Но не видел ни одного человека, который бы оживлял эту изысканную картину. На меня неприятно подействовало такое отсутствие человека. Это все равно, [что] прекрасный пейзаж, не оживленный человеческой фигурой, Я даже раскаивался, что входил в этот заколдованный парк.
О, если б я знал тогда, что когда-то придется мне писать историю обитателей этого роскошного уединения! Я бы тогда не ограничился одним поверхностным взглядом, а постарался бы проникнуть и в хоромы, и всюду, куда только можно проникнуть, всюду бы заглянул, и, может быть, тогда моя история была бы и полнее, и круглее. Но прошлого не воротишь. Ограничимся тем, что теперь имеем.
Проехавши версты две, я спросил тогда у ямщика: “Чье это село мы проехали?”
– Господское.
– Знаю, что господское! Да господина-то как звать?
– Помещик Хлюпин.
– Что, он сам, видно, мало живет в своем селе?
– Только за оброком приезжает. И то не каждый год.
Этим сведения мои тогда и кончились.
После этого спустя десятка три лет встретился я в Орской крепости с несчастным однофамильцем названного мне ямщиком помещика, и после двух-трех вопросов я узнал от молодого человека, что он единственный его родной сын и наследник знакомого мне села и парка.
Дело было вот как. Ротмистр Хлюпин, отец этого несчастного юноши, не расположен был вовсе жениться, но обстоятельства заставили, и он женился на богатой и немолодой вдове, взявши за нею в приданое описанное мною село.
Вдова, родивши ему сына, а потом дочь, поживши мало после этого происшествия, переселилась к праотцам, завещавши имение детям.
Схожі твори:
- Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко (1814-1861 pp.) “Я не знаю іншого поета, який би так повно поєднав у собі поета національного поета народного, як Шевченко. …З самої гущі народної встає великий національний поет України Тарас Григорович Шевченко, який повно відбив і в творчості своїй, і в страдницькому житті, і навіть у зовнішності...
- Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) “Я не знаю іншого поета, який би так повно поєднав у собі поета національного і поета народного, як Шевченко. …З самої гущі народної встає великий національний поет України Тарас Григорович Шевченко, який повно відбив і в Творчості своїй, і в страдницькому житті, і навіть у зовнішності свою прекрасну, багатостраждальну Україну....
- Шевченко Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Т. Г. Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814 р. у с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії. Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки. 1822 р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка....
- Художник – Повісті російською мовою – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко Повісті російською мовою “Художник” Повість “Художник” містить міркування автора про долі видатних митців минулого. На його думку, талант не може розвинутися повно в умовах експлуататорського ладу, бо гноблення у всіх його проявах перешкоджає мистецтву. Повість знайомить нас з трагічною долею талановитого юнака, вихідця з народу. Твір автобіографічний,...
- Поема “Сон” – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко ТВОРЧІСТЬ 1843-1847 РОКІВ, ПЕРІОДУ “ТРЬОХ ЛІТ” Поема “Сон” Поема “Сон” – перша політично-сатирична поема у творчості поета. У цьому творі автор найповніше виразив політичні вимоги покріпаченого селянства. “Сон” – нищівна сатира на деспотичний режим Миколи І. Підзаголовок поеми (“Комедія”) вказує на його комічно-сатиричний характер. “Сон” написаний від...
- Поема “Наймичка” – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко ТВОРЧІСТЬ 1843-1847 РОКІВ, ПЕРІОДУ “ТРЬОХ ЛІТ” Поема “Наймичка” Образ матері є центральним у всьому доробку Т. Г. Шевченка, але в другому періоді творчості цей образ набуває нових рис. За кілька років, які пройшли між написанням “Катерини” і “Наймички”, Тарас Шевченко зміцнів як поет. Він по-новому осмислює долю...
- Збірка “Три літа” – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко ТВОРЧІСТЬ 1843-1847 РОКІВ, ПЕРІОДУ “ТРЬОХ ЛІТ” Збірка “Три літа” Збірка “Три літа” стала новим кроком автора до сучасної йому проблематики. Головною темою його творчості стало викриття самодержавного устрою та релігійного, національного, колоніального гноблення. У вірші “Три літа”, що дав назву всій збірці, поет описує зміни у власному...
- Поема “Єретик” – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко ТВОРЧІСТЬ 1843-1847 РОКІВ, ПЕРІОДУ “ТРЬОХ ЛІТ” Поема “Єретик” Для Т. Г. Шевченка завжди були небайдужими долі всіх поневолених народів, особливо слов’янських. А питанням слов’янської єдності на той час цікавились передові особистості багатьох країн. Поему “Єретик” поет присвятив своєму сучаснику, видатному чеському вченому-славісту П. Й. Шафарику. За визначенням...
- Гайдамаки – РАННЯ ТВОРЧІСТЬ – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко РАННЯ ТВОРЧІСТЬ (1838-1843 pp.) “Гайдамаки” “Гайдамаки” – вершина ранньої творчості Т. Г. Шевченка. Ця поема знаменує перехідний період у творчості Кобзаря: від маленьких ліричних творів до великого ліро-епічного полотна, у якому поет по-новому осмислює дійсність. Історичною основою поеми є події народного повстання, спричинені жахливими соціальними та національно-релігійними...
- Інтимна лірика Кобзаря – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко Інтимна лірика Кобзаря Земний світ для великого Кобзаря – це світ “широкий та веселий, ясний та глибокий”. І цей світ неможливий без кохання. Духовному ідеалові поета відповідає вірне, щире кохання. Уже в ранніх баладах Шевченко оспівав таке кохання, над яким невласна навіть смерть: Єсть серце єдине, серденько...
- Лірика – РАННЯ ТВОРЧІСТЬ – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко РАННЯ ТВОРЧІСТЬ (1838-1843 pp.) Рання творчість Т. Г. Шевченка представлена незрівнянними зразками ліричної поезії, баладами, соціально-побутовими та історичними поемами і драматичними творами. Лірика Важливе місце в ліриці раннього періоду посідає тема призначення поета і поезії в суспільстві (“Думи мої, думи мої…”, “Перебендя”). Вірш “Думи мої, думи мої…”...
- Балади – РАННЯ ТВОРЧІСТЬ – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко РАННЯ ТВОРЧІСТЬ (1838-1843 pp.) Балади Ранній період творчості Т. Шевченка ознаменувався написанням трьох балад: “Причинна”, “Тополя” , “Утоплена”. Як відомо, баладу “Причинна” було написано 1837 p., ще до викупу Поета з кріпацтва. Тому дехто з дослідників саме цей рік вважає початком першого періоду творчості. Усі три балади...
- Повісті російською мовою – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко Повісті російською мовою Антикріпосницька направленість простежується і в повістях Т. Шевченка, написаних російською мовою. Коли саме поет почав працювати над повістями, конкретних даних немає, можливо, це було ще до арешту 1850 р. Але повісті “Наймичка” і “Варнак” датуються 1844-1845 pp., можливо, з обережності. Після смерті Миколи І...
- Світове значення творчості – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко Світове значення творчості Думка, що творчість Т. Г. Шевченка належить не лише Україні, а і всьому світові, підтверджується тим фактом, що його твори перекладено всіма слов’янськими мовами і багатьма мовами інших народів. Захоплено відгукнулись на творчість Великого Кобзаря Елізе Рекло, Георг Брандес, Альфред Єнсен, Любен Каравелов, Етель-Ліліан...
- Тарас Григорович Шевченко – великий український народний поет Тарас Григорович Шевченко – великий український народний поет, геніальний митець-новатор, основоположник нової української літератури та української літературної мови. Видатний поет був водночас і драматургом, і повістярем, і фольклористом, і одним з найвидатніших майстрів українського живопису та графіки. Народився Тарас Григорович 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської...
- Останні роки життя і творчості – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко Останні роки життя і творчості (1857-1861 pp.) З нагоди коронації Олександра II (1855 р.) багато політичних в’язнів одержали амністію, але прізвища поета в їхньому Списку не значилось. Завдяки клопотанням друзів поета в Петербурзі (найбільше віце-президент Академії мистецтв Ф. П. Толстой) 2 серпня 1857 р. Шевченко одержав офіційне...
- Драматичні твори – РАННЯ ТВОРЧІСТЬ – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко РАННЯ ТВОРЧІСТЬ (1838-1843 pp.) Драматичні твори За свідченням самого Шевченка та спогадами його сучасників, поет написав кілька драматичних творів російською мовою, які повністю до нас не дійшли. Але глибоке вивчення минулого і реалістичне його зображення в драматичних творах стало новим кроком у розвитку української драматургії. Драма “Назар...
- Поема (містерія) “Великий льох” – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко ТВОРЧІСТЬ 1843-1847 РОКІВ, ПЕРІОДУ “ТРЬОХ ЛІТ” Поема (містерія) “Великий льох” За радянських часів поема “Великий льох” була найменш дослідженим твором Кобзаря. Ставлення Шевченка до тогочасної Росії свідомо замовчувалось. А це була країна, яку О. Герцен назвав “живою пірамідою злочинів”. Отже, закликаючи народ до боротьби, Шевченко закликав знищити...
- Історичні поеми – РАННЯ ТВОРЧІСТЬ – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко РАННЯ ТВОРЧІСТЬ (1838-1843 pp.) Історичні поеми В історичних поемах Т. Г. Шевченка дуже яскраво відчувається туга за козацькою вольницею. Цілком можливо, що й улюблені вирази поета “козацька слава” і “кров козацька” не були випадковими в його творчості. На це вказав у своїй монографії 1898 р. Олександр Кониський....
- Соціально-побутові поеми – РАННЯ ТВОРЧІСТЬ – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко РАННЯ ТВОРЧІСТЬ (1838-1843 pp.) Соціально-побутові поеми До соціально-побутових поем першого періоду належать три твори Т. Г. Шевченка: поема “Катерина”, присвячена В. А. Жуковському на честь викупу з кріпацтва, не надрукована за життя Кобзаря поема “Слепая” та незавершена поема “Мар’яна-черниця”. Цими творами Т. Г. Шевченко відкриває власну галерею...