Шарлотта кестнер – героїня роману Томаса Манна “Лотта у Веймаре”
Історичний прототип – Шарлотта Кестнер, уроджена Буф, з якої Гете в молодості познайомився у Вецларе й описав їхні відносини в романі “Страждання молодого Вертера”. Ш. К. у Томаса Манна – жінка років шістдесяти, досить повна, з вицвілими блакитними очами й попелясто-сірими волоссями, що ніколи були золотавими
У погожий вересневий день 1816 року вона приїжджає у Веймар, через майже сорок п’ять років після подій, описаних в “Стражданнях молодого Вертера”, щоб зустрітися з Гете, що досяг вершин слави. Веймарци вражені й улещені,
Історія Ш. К. покликана розкрити колізію великого художника-творця, що платить самітністю за своє избранничество. Кожний з тих, хто так чи інакше пов’язаний з Гете, бажає
“використана” заради літературної слави. Бесіди з веймарцами переконують Ш. К., що друг її молодості по-своєму нещасний: він оточений не любов’ю, а поклонінням. На прийомі в Гете Ш. К. наряджається в плаття “вертеровской Лотти”, на якому бракує одного банта, узятого колись закоханим на пам’ять. Гете сприймає це як казус, іронічно й гордовито, що ще більше переконує Ш. К., що перед нею зовсім не та людина, який вона любила вюности.
На відміну від Гете Ш. К. уміє співчувати людям, уміє вникнути в їхньому сумі й радості, вона розуміє драму сина Гете – Августа, приреченого на роль “сина великої людини”. В останній сцені, під час таємничої зустрічі в кареті, Ш. К. виступає з Гете на рівних, хоча відмінно розуміє різницю “між великою людиною й непомітною жінкою”. Вона не обвинувачує Гете, а жалує його: “Зворушитися ти вже не можеш – там, де ми, звичайні люди, і захочемо зворушитися, ти холоднокровно зведеш усе до чистої цікавості”. Гете визнає й не визнає обвинувачення Ш. К.: вони розстаються – два не дуже щасливих чоловіки, кожний по-своєму прожив довге життя. У Німеччині багато хто гетеанци були збентежені таким трактуванням “національного класика”, що применшила, як їм здавалося, велич Гете, хоча саме про велич і про його оборотну медаль написаний роман. Із захватом і симпатією образ Ш. К. був сприйнятий в Австрії, що підтвердила стаття С. Цвейга “Лотта у Веймаре”. Роман кілька разів екранізувався