Семен Дмитрович Скляренко
Семен Дмитрович Скляренко народився 26 вересня 1901 року в селі Прохорівці на Черкащині, в родині зубожілого селянина. Навчався в місцевій школі, потім – у Золотоніській гімназії. Уже в той час він багато читав, захоплювався літературою. A пізніше й сам почав писати: 1919 року в місцевій газеті “Голос труда” було надруковано його перший твір – вірш “Гімн праці”.
Після закінчення гімназії наприкінці 1919 року юнак повертається до рідного села, працює бібліотекарем, учителює, водночас друкується в періодичній пресі. Його поезії, нариси,
1921 року Прохорівський комнезам посилає С. Скляренка вчитися до Київського політехнічного інституту, а через півроку його призивають до лав Червоної Армії. Відслуживши, С. Скляренко з осені 1924 року живе в м. Єгор’євську Московської області, де завідує клубом, керує культвідділом ради профспілок.
Повернувшись у 1926 році на Україну, він працює в Черкаській окружній газеті “Радянська думка”, а з 1927 року – в київській “Пролетарській правді”.
С. Скляренко виступає
З появою трилогії “Шлях на Київ” (“Шлях на Київ”, 1937; “Микола Щорс”, 1939; “Польський фронт”, 1940) автор здобуває широке визнання.
Служба військовим кореспондентом під час Великої Вітчизняної війни допомогла письменникові створити повість “Україна кличе”, в центрі якої образ Сили Жердяги, одного з основних персонажів роману “Шлях на Київ”.
Кращі оповідання і мініатюри, написані Скляренком у роки війни, ввійшли до збірки “Рапорт” (1945).
Після війни, у 1948 році, виходить збірка його нарисів “Орлині крила” про подвиги комсомольців на фронтах Великої Вітчизняної війни.
У 1954 році вийшов роман С. Скляренка “Карпати”.
Визначним досягненням історичної романістики 50-60-х років стали твори С. Скляренка “Святослав” (1959) і “Володимир” (1962).
С. Скляренку не судилось завершити трилогію з історії Київської Русі – написати роман про Ярослава Мудрого: 7 березня 1962 року талановитого романіста не стало.
СКЛЯРЕНКО СЕМЕН ДМИТРОВИЧ – український письменник. Н. у с. Калеберді (тепер с. Прохорів-ка Канівського р-ну Черкаської обл.). У 1919 закінчив гімназію в Золотоноші. На поч. 1920-х учителював. З 1923 служив у Червоній армії. Згодом працював на редакційній роботі. Літературну діяльність розпочав у 1918. Перші прозові твори (“Тиха пристань”, 1929: “Матрос Ісай”, 1930) відтворюють події громадянської війни в Україні. У книгах нарисів “Три республіки” (1930), “Водники-ударники” (1931), романах і повістях “Бурун” (1932), “Помилка” (1933), “Страх” (1935), “Пролог” (1936) звернувся до розв’язання складних морально-психологічних проблем. У трилогії про громадянську війну “Шлях на Київ” (романи “Шлях на Київ”, 1937; “Микола Щорс”, 1939, “Польський фронт”, 1940) письменник змалював широке епічне полотно, керуючись постулатами соц-реалізму. У воєнні та повоєнні роки працював в армійській та фронтовій пресі, друкував нариси й оповідання на воєнну тематику (“Україна кличе”, 1943; “Рапорт”, 1945; “Орлині крила”, 1948). С. відомий як автор історичних романів та блискучий белетрист. Намір С. написати трилогію про становлення Київської держави у 10-11 ст. реалізований частково: побачили світ лише дві книги: “Святослав” (1959), “Володимир” (1962). У центрі роману “Святослав” – постать князя Святослава Ігоровича, хороброго воїна, видатного полководця, державного діяча та дипломата. У двох книгах роману “Княгиня і рабиня”, “Над морем Руським” письменник на основі літописних матеріалів та фольклорних матеріалів зобразив князя Святослава та його оточення на тлі тогочасної епохи. У романі “Володимир” поєднався непересічний талант С. як письменника та науковця. Незавершеним залишився роман “Ярослав”. Помер у Києві.
Д. Гамаш (Львів).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)