Сцена розкуркулювання в роману М. А. Шолохова “Піднята цілина”
Піднята цілина М. Шолохова прийшла до читача з перервою у чверть століття. Перша книга була створена слідом за подіями колективізації в 1932 році. Друга дороблена після Великої Вітчизняної війни, вона створювалася паралельно з романом Вони боролися за Батьківщину й оповіданням Доля людини в 1959 році. Перша книга роману Піднята цілина охоплює порівняно невеликий відрізок часу всього чотири місяці (квітень 1930 р.). Дія її розвивається на дуже невеликому просторі, в основному в районі донського хутора Гремячий Балка
Письменникові вдалося з великою
Однак талант Шолохова завзято пручався насильству схеми. Ми можемо простежити це на прикладі сьомої глави в сцені розкуркулювання Фрола Дамаскова. Дамаскови вважалися на хуторі заможними селянами: мали велике господарство, добротний будинок, та й у скринях добра вистачало. Але адже не з неба сипалося на них багатство, усе діставалося їм їхньою власною працею. Логіка тут проста: хочеш жити добре працюй з ранку до ночі. А Дамаскових бог не обділив працьовитістю. Шолохов підкреслює, що жили те бідно в основному тих, хто не хотів і не вмів працювати. Із приходом революції все перевернулося, і Дамаскови із заможних хазяїв перетворилися в кулаків, як і багато хто інші: Гаеви, у яких дітей одинадцять штук, Тит Бородін, що добровільно в 18 році пішов у Червону гвардію. І от що дивно не подобалися чомусь Радянської влади роботящі люди. Тих, хто працював день і ніч, чіплявся зубами в господарство, як кобель у падлу, викликали в осередок або Раду й соромили страшним соромом. Виявилося, що богатим тепер бути соромно, а бути бедним, користуючись чужим майном, стало нормою
Коли Андрій Разметнов прийшов зі своєю групою до Фрола Дамаскову, той спробував обуритися. І збурювання його зрозуміло. Людина трудилася все життя, і тепер на старості років повинен втратитися всього: будинку, худоби, навіть одягу. Але вирок був невблаганний знищуємо тебе як кулацкий клас. Для сім’ї Дамаскових подібна грабиловка обернулася трагедією, а для учасників розкуркулювання теперішнім святом. Демка Ушаков з явним задоволенням перераховував стільці, ліжка, чоботи, кожухи. Соромливий Михайло Игнатенок намагався стягнути з хазяйської дочки спідниці, які та встигла на себе надягти. Навіть Демид Мовчун, що говорив тільки при гострій потребі, і те оживився, вступив вразговор.
А коли розкрили комора, те все просто сп’яніли від радості. Червового золота пашеница була у величезній кількості: отут і на хлібозаготівлю вистачить, і худоба підгодувати. Однак Андрій Разметнов не розділяв загальний оп’яняючої радості. Було чтото розбійницьке в їхніх діях. Не так представляв він собі рівність між людьми один віднімає в іншого. Особливо його вразив той момент, коли він побачив новою, підшитою шкірою Фролови валянки на Демиде Мовчуні. Ці самі валянки були на Дамаскове, коли вони тільки прийшли. Увечері цього ж дня Разметнов прийде в сільраду й скаже Давидову: Більше не працюю Розкуркулювати більше не піду. Ідея розкуркулювання одержати всі, нічого не роблячи. Така вседозволеність розхолоджує людей, позбавляє їх людського обличия. Адже по суті своєї розкуркулювання те ж грабіжництво, тільки офіційне, прикрите нічим не обгрунтованими розпорядженнями й постановами Радянської влади. Таке насильство неприйнятно для Шолохова, як і взагалі кожне насильство
Багато чого в романі здається суперечливим, але найчастіше закономірним. З однієї сторони ми бачимо, як міняється моральний вигляд козаків. Давидов намагається впливати на свідомість селян своїм власним прикладом, коли ставить рекорд на самій важкій сільській роботі – оранці: “Умру на ріллі, а зорю десятину зі чвертю!”, зачепивши цим самолюбство козаків. Після цього навіть Антип Грак, самий забитий бідністю й невдачами козак, зорав стільки ж і відчув повагу до себе. Звичайно, велика сила приклада самого керівника, людини ідейно переконаного, чесного, безкорисливого. За кілька місяців змінилася свідомість селян: стали козаки трудитися на колгоспному полі не за страх, а за совість. Прикладом для них служить Кіндрат Майданников, совісна й працьовита людинаа, що “колгоспній копійці упустить, а дві підніме”.
З іншого боку – моральне падіння людини. Необхідність розстатися із кревним, нажитим, з тими, кого ти кормил і хто кормил тебе, обертається катастрофою миру для козаків. І як би в передчутті кінця світу, вони починають знищувати стельних корів і овець, молодняк. У сцені розкуркулювання Гаева Шолохов показав остаточне падіння людей. Біднота, що дорвалася, нарешті, до чужого добра, бешкетує
З упалого старого Лапшинова Демид Мовчун стяг валянки й наділ на себе. Ушаков рвав з рук господарки гуску доти, поки не відірвав голову. Любшин хизується в шароварах, відібраних у сусіда, а дружина Ушакова в новій спідниці, знятої з кулацкой дівки, а детишки їх одержали одежонку, можливо, з дітей Гаева. Навіть Андрій Разметнов, голова сільради, відмовляється йти розкуркулювати, “з детишками воювати”. “Хіба ця справа! Е Прийшли ми – як вони взъюжались. На мені ажник волосся ворохнулся! Ебаби – мертвим-мертвій-по^-мертвому, водою відливали невістку й дітей”- говорить він. І так у кожній сім’ї розкуркулених.. Так на практиці здійснювався соціалістичний гуманізм, що, відкидаючи загальнолюдські цінності, носив класовий характер – любов до людини соціально близькому й ненависть до класового ворога, навіть до дітей якого не допускався жаль: “А вони нас жалували”- кричить Давидов, згадуючи своє дитинство. Нагульнов же в припадку ненависті говорить Разметнову: ” Жалуєш. Так я тисячі станови зараз дідів, детишек, бабів. Так скажи мені, що треба їх у розпил. Для революції треба. Я їх з кулемета. усіх вирішу!” Нагульнов готовий всі проблеми вирішувати за допомогою револьвера: наганом б’є одноосібника Банника по голові, змушуючи везти своє насінне зерно в суспільну комору, іншим разом з наганом у руках обороняє колгоспна комора від бабів, що бунтують,
Таким чином, грабіж, присвоєння чужого були офіційно дозволені й схвалені, давали законні підстави для прояву самих низинних почуттів і устремлінь – заздрості, корисливості, даючи вихід злості, мстивості, тобто звільняючи від моральної відповідальності кожного співучасника злочину, що творить. Це можна пояснити, але не виправдати, почасти тим, що звертання людей в іншу віру – “колгосп”, що часто супроводжується насильницькими методами, вимога відмовитися від віри в бога, не відвідувати церква, що для російського народу завжди була невід’ємною частиною життя, поламало звичний стиль життя, моральні підвалини. Почасти тим, що тоді багато хто, особливо молодь, зі зброєю в руках захищаючи владу Рад, думали, що шлях у щасливе майбутнє лежить через насильство й кров. Мені здається, що ідея колективізації потерпіла не тільки фізичний, але й моральний крах
Багато чого критики зараз сперечаються, чи змінив талант Шолохову, у своєму романі він написав напівправду. Мені здається, людям властиво ідеалізувати дійсність, коли вони хочуть, щоб було як краще. Шолохов не уник цієї долі. Закінчуючи роман, Шолохов затверджує віру в нове життя, мрію про кращий: “Еза невидимою крайкою обрію червоним полум’ям опромінювалося відразу полнеба, і, будячи до життя природу, що засипає, велична й буйна, як у жарку літню пору, ішла остання цього року гроза”.
Давидов політично виховує гремяченцев, при цьому терпляче роз’ясняючи людям політикові партії. Він стає непохитний, якщо справа стосується його переконань. Так було в сцені жіночого бунту. Йому загрожує смерть від розлютованої юрби. Однак Давидов не втрачає цілковитого самовладання. Чудовою рисою його є віра в майбутнє, але це не примарні мрії, не ілюзії. Він говорить про казачонке Федотке: Гарне життя їм побудуємо, факт! Бігає зараз Федотка в батьківському картузі козачого фасону, а років через двадцять буде електроплугом наворачивать от цю землю… Щасливі будуть Федотки, факт! Письменник показує в Давидові його чарівність, ніжність, життєрадісність, з, сторінок роману встає перед нами ватажок народної маси, просто людина, цільна натура. Крім Давидова в романі зображений Андрій Разметнов і Макар Нагульнов. Андрій Разметнов виріс у бідній сім’ї, пізнав убогість і приниження, тому відразу потів служити в Червону армію й був відданий Радянської влади. Але він недостатньо грамотний. Часом йому буває важко розібратися в навколишнім оточенні, воно постійно вчиться
Схожі твори:
- Улюблені сторінки роману М. Шолохова “Піднята цілина” М. Шолохов писав свій роман по гарячих слідах подій, що відбувалися в селі й докорінно перевернули її: ліквідація куркульства як класу, масовий рух селянства в колгоспи. У Село було послано двадцять п’ять тисяч кращих робітників-комуністів, тому що це була сама відповідальна ділянка роботи. Таким посланцем партії є й Давидов, один...
- Скорочено роману Піднята цілина Шолохова М. А У січні 1930 року в хутір Гремячий Балка в’їхала верховий. Йому потрібно було добратися до куреня Якова Лукича Островнова. Дорогу верхівкової запитав у перехожих. Коли хазяїн побачив приїжджого, то схвильовано зашептав: “Ваше благородіє!.. ” Гостем виявився колишній командир Острівного в Першій світовій і Громадянській війнах Половців. Хазяїн запросив гостя вечеряти....
- Колективізація у дійсності і в романі М. Шолохова “Піднята цілина” Колективізація – один з найтрагічніших і історично важливих періодів радянської епохи, що є логічним продовженням періоду “військового комунізму”. У ті роки вважалося, що для того щоб випрямити, потрібно перегнути. І перегинали, відбираючи на продразверстках останній хліб у селян. Підсумком такої політики з’явився голод на початку двадцятих років. У період непу...
- Мої міркування про роман М. О. Шолохова “Піднята Цілина” Я хочу розповісти вам про мій улюблений добуток. Це роман М. Шолохова “Піднята цілина”. Я жалкую, що познайомилася із цим добутком так пізно, тому що для мене воно відкрило новий світ, показало всю складність життя тих днів, красу світу, людських почуттів, народного слова. Я стала дивитися на людей, відкрила для...
- Моє відношення до роману М. Шолохова “Піднята цілина” і його героям Переді мною стаття В. Марченко “Хліб наш насущний” (“Літературна Росія”, жовтень 1990 р.). Читаю: “Сталінська колективізація… стараннями вождів революції перетворила російського (і не тільки російського) селянина в батрака, відчуженого від землі, позбавленого традицій, мудрого збагнення селянського буття… Жодне суспільство у всій світовій історії, жодна держава не дозволяла собі розкоші так...
- Колективізація у романі М Шолохова “Піднята цілина” Роман М. Шолохова “Піднята цілина” можна назвати спірним. Незважаючи на те, що автор намагається затвердити життєздатність ідеї колгоспного укладу селянського життя, він, як талановитий художник, відбиває глибокі протиріччя, що виявилися в процесі “суцільної колективізації”. Зовні конфлікт роману розвертається навколо боротьби комуністів з контрреволюціонерами. У більше широкому змісті основний конфлікт добутку...
- Колективізація в романі М. Шолохова “Піднята цілина” Роман М. Шолохова “Піднята цілина” можна назвати спірним. Незважаючи на те, що автор намагається затвердити життєздатність ідеї колгоспного укладу селянського життя, воно, як талановитий художник, відбиває глибокі протиріччя, що виявилися в процесі “суцільної колективізації”. Зовні конфлікт роману розвертається навколо боротьби комуністів з контрреволюціонерами. У більше широкому змісті основний конфлікт добутку...
- Образ Семена Давидова у романі М. Шолохова “Піднята цілина” Семен Давидов, що був моряк і слюсар путилівського заводу, приїжджає в хутір Гремяча Балка для організації колгоспу. Завдання перед ним стоїть непросте, адже козаки здавна вважали себе привілейованим станом, покірність їм зовсім не властива, як, втім, і революційний ентузіазм. Але вже перша зустріч Давидова з козаками свідчить про те, що...
- Образи Давидова й Половцева у романі Шолохова “Піднята цілина” Роман М. А. Шолохова “Піднята цілина” оповідає про трагічні сторінки, нашої історії, про час “великогоперелома”, про долю селянства в період насильницької колективізації, проведеною радянською владою. У своєму добутку Шолохов постарався відтворити події, які відбувалися на Доні на початку тридцятих років XX століття. Це був нелегкий час, коли сама “життя, –...
- Образ Макара Нагульнова у романі М. Шолохова “Піднята цілина” Одним з найбільш колоритних образів, що запам’ятовуються, описаних у романі М. Шолохова “Піднята цілина”, є образ Макара Нагульнова, що був червоним партизаном, секретарем гремячінського партосередку. Єдиною метою його, Нагульнова, існування є “світова революція”. Багато жителів Гремячій Балки не люблять і навіть побоюються Макара, який досить нездержливий на мову і при...
- Вороги народу у романі М. Шолохова “Піднята цілина” Ще не до кінця розгадана таємниця безсмертя великих створінь людського розуму і серця. Як і раніше зачаровано дивиться світ на посмішку Джоконди, як і раніше вабить за собою загадкова “Незнайомка”, як і раніше сперечаються критики про те, чи засуджує Шолохов свого Григорія Мелехова або співчуває йому. Не до кінця ще...
- Зображення колективізації в романі М. Шолохова “Піднята цілина” Роман Шолохова “Піднята цілина” розглядався увесь час як вихваляння радянського ладу. Мені здається, що якщо читати його непредвзято, те можна побачити неоднозначне відношення автора до тих методам, якими проводилася колективізація, до зарахування багатьох людей у розряд “ворогів”, та й до самої колективізації і її наслідків. Починається колективізація в хуторі Гримлячи-Чий...
- Твір по романам М. Шолохова “Тихий Дон” і “Піднята цілина” Сам потомствений козак, письменник М. Шолохов зберіг для нас яскравість і точність козачого мовлення, його образність, показав життєву мудрість цього народу, любов до жарту, описав його звичаї і долі. Енциклопедією козачого життя можна назвати романи Шолохова “Тихий Дон” і “Піднята цілина”. Завдяки таланту автора читач починає любити цей край, навіть...
- Образи контрреволюціонерів у романі М. Шолохова “Піднята цілина” Представники білого руху показані автором у романі без спрощення характерів. Білі офіцери Половців і Лят’євський, розкуркулений Тимофій Рваний – всі вони непримиренні вороги Радянської влади, люди сильні, мужні, переконані в правоті своєї справи. По цих якостях вони не уступають описаним у романі комуністам – Давидову, Нагульнову і Разметнову, що робить...
- Розкриття образа Давидова у романі “Піднята цілина” Михайло Олександрович Шолохов був безпосереднім учасником і свідком колективізації на Доні. Спостерігаючи за роботою робітників-путиловцев Баюкова й Плоткина, він зумів згодом створити правдивий характер посланця партії, двадцатипятитисячника Семена Давидова. За плечима в Давидова сувора школа життя: батька за участь у страйках засилають у Сибір, ще хлоп’ям Семен іде працювати на...
- Посланець партії (образ Давидова по романі “Піднята цілина”) Михайло Олександрович Шолохов був безпосереднім учасником і свідком колективізації на Доні. Спостерігаючи за роботою робітників Баюкова й Плоткина, він зумів згодом створити правдивий характер посланця партії, двадцатипятитисячника Семена Давидова. За плечима в Давидова сувора школа життя: батька за участь у страйках засилають у Сибір, ще хлоп’ям Семен іде працювати на...
- “Піднята цілина” (Ідейно-художній зміст) “Піднята цілина” (Ідейно-художній зміст) Ім’я М. А. Шолохова відомо всьому людству. Його видатної ролі у світовій літературі XX століття не можуть заперечувати навіть супротивники соціалізму. Добутку Шолохова вподібнюються епохальним фрескам, а “Тихий Дон” по силі художнього узагальнення ставиться в один ряд з “Війною й миром” Л. Н. Толстого. Один із...
- Сцена допиту Андрія Соколова Мюллером. (Аналіз епізоду оповідання М. А. Шолохова “Доля людини”) 1. Поводження головного героя як відбиття його внутрішньої сутності. 2. Моральний двобій. 3. Моє відношення до двобою Андрія Соколова й Мюллера. В оповіданні Шолохова “Доля людини” є багато епізодів, які дозволяють нам краще зрозуміти особливості характеру головного героя. Один з таких моментів, що заслуговують нашої, читацького, пильного уваги – сцена...
- Сцена пояснення Пьера й Элен (аналіз епізоду роману “Війна й мир” Л. Н. Толстого) Ми не утомлюємося повторювати, що рівного в літературі Толстому немає. Чому? Величезний дарунок і художня неповторність дозволили Толстому показати життя цілого народу, цілих націй, цілої країни, ім’я кото-рій – Росія. Герої його роману-епопеї ” Війна й мир”, як позитивні, так і негативні, ставляться, насамперед, до середовища вищого, правлячого дворянства. Товстої...
- Життєвий і творчий шлях Шолохова Социалистический реализм – это искусство правды жизни, понятой и осмысленной художником. А если сказать еще проще, то по – моему, искусство, которое активно помогает людям в строительстве нового мира, и есть искусство социалистического реализма. М. Шолохов Михайло Олександрович Шолохов (1905-1984) В Шолохові гармонійно поєднується талант художника й достоїнство громадянина, особисто...