Сцена продажу “мертвих душ” між Ноздрьовим і Чичиковим
Сама по собі сцена продажу “мертвих душ”, хоча і є у Гоголя кульмінацією голови, не додає до характеру Ноздревой нічого нового. У повній відповідності з авторською характеристикою поміщик виявляє в ній здатність “почати гладдю, а закінчити гадью”. Значення цієї сцени, проте, в тому, що вона, як і епізод у трактирі, представляє Ноздревой в дії. Звернемо особливу увагу на те, що Ноздрьов – єдиний з поміщиків, який задав своєму гостеві питання, навіщо йому “мертві душі”, і єдиний, від кого Чичиков поїхав ні з чим. Але аж ніяк не тому,
Це виразно відтінює прийом механічного повторення реплік: “купи у мене жеребця”; “ну, купи каурі кобилу”, “ну, так купи собак”, “так купи шарманку” і т. д. Сам азарт, з яким він пропонує. Чичикову всілякі способи отримання “мертвих душ”, починаючи від продажу брички і закінчуючи грою в “банчік” і шашки, красномовно переконує не тільки в духовній нікчемності і цинізмі Ноздревой, але і в його цілковитому
Як і в двох попередніх розділах, присвячених Манілова і Коробочці, Гоголь не дає розгорнутого опису життя селян в маєтку Ноздревой, однак моральний вигляд поміщика не залишає ніяких сумнівів на цей рахунок. Загостримо їхню увагу на те, що Гоголь не просто говорить про типовість Ноздревой, але підкреслює її неодноразово, апелюючи при цьому як до власного досвіду читача (“обличчя Ноздревой вірно вже знайоме читачеві”), так і порівнюючи його з людиною найвищих соціальних сфер – “в чинах”, “з благородною зовнішністю, із зіркою на грудях” і т. д.
Важливо, щоб, кажучи про типовість Ноздревой: його характер – пряме породження кріпосницького укладу, бо саме володіння кріпаками, без відповіді і безправними, розвинуло в ньому звичку до насильства і сваволі. Розкриваючи поняття “ноздревщіна”, зазначимо також, що, породжена кріпосницьким укладом, вона живуча і багатолика. “Ноздрьов довго ще не виведеться зі світу. Він скрізь між нами і, може бути, тільки ходить в іншому каптані “, – попереджав ще сам Гоголь. Тому-то кожен раз, коли зовнішня товариськість і дружелюбність приховують агресивність, цинізм, самовпевненість, цілковита байдужість до всього, крім власних егоїстичних інтересів, можна говорити про ноздревщіне.
Відчайдушний хвалько і несусвітній брехун, Ноздрьов дуже схожий на Хлестакова. Однак важливо, щоб при порівнянні цих героїв школярі прийшли до висновку, що вони – різні типи. Хлестаков – маленький чиновник, “фітюлька”, якого тільки “сила загального страху” перетворила на ревізора. Він бреше, вгадуючи, перш за все, потреба, бажання почути цю брехню тих, хто уявив його “значним обличчям”. Інша річ Ноздрьов – він брехун за покликанням і переконання, громадить одну нісенітницю на іншу і завжди, безвідносно до ситуації, веде себе цинічно, нахабно і агресивно.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)