Саратов – одне з найстарших міст Нижнього Поволжя
Він заснований 2 (12) липня 1590 року князем Г. О. Засекиним і боярином Ф. М. Туровим. Місто було побудовано на високому правом бережу Волги при самому впаданні в неї річку Гуселки (по – сучасному-між Пристанним і Саратовом). На думку місцевих істориків, назва “Саратов” відбулося від татаро-монгольських слів: “сари” – жовтий і “тау” – гора. Найімовірніше, ім’я місту дала Соколовая гора. Жовта по фарбуванню, воно піднімається над навколишньою місцевістю, і у свій час служила прекрасним орієнтиром всім подорожуючої по Волзі
САРАТОВСКАЯ
Рельєф Саратовской області містить у собі гори, пагорби, яри, рівнини, долини рік. Равнинность і ступінчастість рельєфу тут найбільш характерні. Область за весь геологічний період перетерпіла підняття й занурення. Це супроводжувалося утворенням складок, розривів земної кори. Кілька разів територія Заволжя випробовувала занурення під воду морів. Під впливом води, вітри й сонця осадові породи руйнувалися. У результаті цього протягом багатьох століть рівнини здобували хвилястий характер. Так поступово складався рельєф області
Ріка Волга розділяє територію області на дві частини: правобережну на заході, піднесену й на Сході лівобережну, більше низинну. На території Правобережжя розташовуються Приволзька височина, а на Лівобережжі простирається Сиртовая рівнина, на сході облямована височинами Загального Сирта й Прикаспійська низовина
Приволзька височина простирається по правому березі Волги, вона піднята на сході й круто обривається у Волги, а на заході її схили низьк і пологі й поступово переходять в Оксько-Донську низовину. Східні й Північні схили гір у вигляді окремих сопок, максимальна оцінка – 379 метрів – перебуває на території Хвалинского району. До високих ділянок Приволзької височини ставляться Змеевие гори, які простягнулися від міста Вольська до села Воскресенского уздовж Волги. Найвищі з них гори Великий маяк і Малиниха.
На півночі міста Саратова перебуває гора Соколовая, на півдні – Алтинная, на заході – Лисогорский масив. На границі з Волгоградською областю піднімається стрімчак, по переказі там стояв табір знаменитого отамана Степана Разіна
На правом бережу Волги можна спостерігати численні яри й зсуви, найбільше їх багато в районі Хвалинска, Вольська, села Усть-Курдюм, на околицях Саратова від річки Гуселки до Глебучего яру, і від селища Нафтовий до селища Лісопильний.
Приволзька височина розрізана долинами рік басейну Волги й Дону. Піднесені ділянки – східний край Донського басейну, знижені ділянки – волзькі припливи – Курдюм, Терешка й Чардим.
Приволзька Височина за геологічною структурою у своєму складі має крейдові відкладення: крейда, глину, мергель, опоки, піски й палеогенові відкладення: опоки, піски, піщаники
Окско – Донська низовина перебуває на заході області. Вона охоплює басейни рік Хопер, Терса й праві припливи Ведмедиці. По рельєфі це – плоска рівнина з невеликими пагорбами, з ухилом з півночі на південь, середня висота становить – 160- 190 метрів. Геологічна структура складена з молодих суглинних і піщаних порід, перекритих моренами свалунами.
Між Приволзькою височиною й Сиртовой рівниною на сході розташовується долина Волги – велика східчаста рівнина. Великий вплив на її утворення зробили внутрішні й зовнішні рельефообразующие фактори
У Заволжя між Загальним Сиртом і Приволзькою височиною розташована велика низовина – Сиртовая рівнина. Рельєф її спокійний, нахил є з півночі на південь, убік Прикаспійської низовини, на захід, Кволге.
Характерна риса рівнини – великі вододільні масиви – сирти. Середня висота рівнини – 60 – 100 метрів над рівнем моря, але найвищі – 130 – 180 метрів.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)