Розвиток української літератури у 19 ст. “Руська трійця”
На соціально-політичному і культурному тлі у 30-х роках XIX століття з’явився гурток, заснований українською прогресивною інтелігенцією, – “Руська трійця”. Ініціаторами створення гуртка стали три студенти філософського факультету Львівського університету – Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич. Усі троє були дітьми сільських священиків.
“Руська трійця” гуртувалася навколо Маркіяна Шашкевича, який особливо виділявся організаторськими здібностями та умінням переконувати, і складалася переважно з його
Головним девізом “Руської трійці” було: “Йти в народ… вчитися в нього його мудрості”. Але головною проблемою гасла стала не тільки необхідність долати переслідування влади, а те, що спочатку ніхто з членів гуртка не вмів ані читати, ані писати українською і не був обізнаний з культурою власного народу. Однак з цією проблемою вони впоралися швидко: купували потрібні наукові і
На початку 1837 року у Буді (Будапешт) коштом директора Коломийської гімназії Миколи Верещинського і Маркіяна Шашкевича було видано альманах “Русалка Дністровая”. Проте альманах було заборонено, 800 примірників з-понад 1000 надрукованих вилучила поліція і кинула у підвали собору св. Юра у Львові. Майже усі примірники пропали, бо урядовий дозвіл на їх продаж і розповсюдження надійшов лише 1848 року.
Альманаху “Русалка Дністровая” передували ще два видання гуртка – поетична збірка “Син Русі” (1833), у якій було вміщено 13 віршів, та збірник “Зоря” (1834). Обидва збірника було заборонено.
Альманах “Русалка Дністровая” вміщав “Передслів’я”, чотири розділи – “Піснінародні”, “Складання”, “Переводи” і “Старина” – та рецензію на книжку “Руськое весілля” Й. Лозинського, що була своєрідним додатком. Збірник відзначався багатим історичним матеріалом та жанровою різноманітністю вміщених творів: тут були і пісні; і вірші, і переклади, думи, статті, історичні документи та описи. Усі твори діячів “Руської трійці”, що були вміщені в альманасі, відзначалися частим звертанням до минулого, сумними настроями, алегоричністю та символікою, створенням надзвичайних характерів та ситуацій – це все риси, притаманні стилю письменників-романтиків. Але ввертання до минулого і сумні настрої не були спробою втечі від життя, а навпаки, пошуком в історії народу зразків для своїх сучасників та передаванням народної недолі.
“Русалка Дністровая” стала провісником культурного відродження української нації на Західній Україні: у збірнику була розкрита храса народної мови, високий культурний рівень українців у минулому та можливості для розвитку у майбутньому. Шлях до такого розвитку автори альманаху вбачали у возз’єднанні України, тому “Русалка Дністровая” зацікавлювала читачів творчістю письменників зі східноукраїнських земель – І. Котляревської^ Г. Квітки-Основ’яненка, €. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, та фольклором з Наддніпрянщини. Збірка вміщувала багато образів Дніпра, Чорного моря, Запорозької Січі, козацтва тощо, наголошуючи на єдності українських земель.
У “Передслів’ї” автори проголошують українську мову рівною серед інших мов, а інші слов’янські народи називають сестрицями. Але найбільше підкреслює культурне єднання розділ альманаху “Переводи” , в якому доводиться, що українською мовою можна передавати високі почуття і думки, висловлені іншими мовами.
Основна цінність “Русалки Дністрової” була в тому, що вона розбуджувала самосвідомість українців як народу зі своєю історією та мовою. На території Австро-Угорської імперії вперше вголос заговорили про Богдана Хмельницького, Северина Наливайка та Морозенка, про опришків, які можуть помститися гнобителям-панам.
До того ж альманах став абсолютно новим явищем на тлі світської літератури. І. Франко у статті “Критичні письма о галицькій інтелігенції” так писав про “Русалку Дністровую”: “Вона поставила і обговорювала предмети зовсім світські, зовсім не обняті тіоним церковним світоглядом, обговорювала їх зовсім не так, як би сього жадали церковники… значить рішуче встала проти літературно-церковного авторитету. Се вже діло сміле та Й неабияк сміле на свій час”
“Русалку Дністровую” знали і на Східній Україні та в Росії. М. Максимович наголошував на історичному значенні альманаху, що підтвердив єдність українського народу і став новим літературним явищем на Західній Україні. Т. Шевченко через фольклориста П. Лукашевича передав діячам “Руської трійці” прохання продовжувати свою літературну і громадську діяльність.
“Русалка Дністровая” перевидавалася багато разів. Найбільшу цінність мають два фотовидання збірки, що були здійснені у Києві у 1950 та 1972 роках, з передмовою академіка 0.1. Білецького.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)