Розгорнуті плани творів до роману
Жанрова своєрідність роману: “не роман, а роман у віршах – диявольська різниця”. Перевага ліричного початку в романному оповіданні. Чільна роль автора в романі. Автор як ліричний центр оповідання.
Ліричні відступи представляють автора як героя власного роману й відтворять його біографію. Біографічний пунктир відступів: перший розділ – оповідання про молодість і згадування про південне посилання, шоста – прощання з молодістю, восьма – оповідання про ліцейські роки. Суб’єктивний мир автора в ліричних відступах.
Від
Ліричні відступи й пейзажні фрагменти оповідання: об’єктивна “прозаїчність” і суб’єктивна “поетичність” картин російської природи.
Ліричні відступи на “літературні” теми: проблеми сучасної Пушкіну літератури (питання жанрових переваг, іншомовних запозичень, взаємодії європейської й російської
Ліричні відступи як літературна біографія “Євгенія Онєгіна”: відтворення історії створення роману на сторінках роману. Автор як читач власного роману (“переглянув все це строго…”, “пора мені… п’ятий зошит / Від відступів очищати”). Можливі, але нереалізовані шляхи розвитку романної дії. “Плани” і “чорнові начерки” будущихпроизведений у романі. Ліричні відступи – найважливіший спосіб побудови “вільного роману”.
Звертання до читача в ліричних відступах. Образ читача на сторінках роману. “Роман вимагає балаканини”: ефект вільного діалогу із читачем.
“Роман автора” і “роман героїв” в “Євгенію Онєгіні”: ліричне авторське оповідання вбирає в себе історію героїв, виводячи на перший план справжнього головного героя роману – його творця.
“Уж не чи пародія він?”: Онєгін у колі літературних героїв епохи
Широта й розмаїтість “книжкового миру” у романі. Основні аспекти літературної полеміки на сторінках роману. Коло читання героїв і автора. “Літературність” всіх героїв роману: пушкінські персонажі представлені на тлі найважливіших літературних типів епохи в зіставленні або протиставленні з ними.
“Байроновская” тема в романі: Байрон як літературний “опонент” автора (глава перша, строфа LVI) і один з деяких улюблених письменників Онєгіна (“Він з опали виключив / Співака Гяура й Жуана”). Онєгін і байронічний герой: іронічне переосмислення мотивів розчарування, нудьги (“англійський сплін”), гордої самітності. (“Лорд Байрон примхою вдалої / Наділив у сумовитий романтизм / И безнадійний егоїзм”.)
Онєгін і байроновский Чайльд-Гарольд в авторському зіставленні (глави перша й четверта):
Як Child-Harold, похмурий, млосний,
У вітальнях з’являвся він.
Прямим Онєгін Чильд Гарольдом
Удався в замислену лінь.
Онєгін як пародійна проекція Чайльд-Га-Рольда в сприйнятті Тетяни (глава сьома):
…Що ж він? Ужели подражанье,
Незначна примара, иль ще
Москвич у Гарольдовом плащі,
Чужих примх истолкованье…
Онєгін як літературний “двійник” Байрона: “Співакові Гюльнары наслідуючи…” (глава четверта) – відсилання до Байрона як авторові поеми “Корсар” (Гюльнара – ім’я героїні поеми).
Онєгін і Грандисон: пушкінський “байронічний” герой на тлі смутно-доброчесного позитивного героя сентиментального роману Ричардсона. Онєгін як Грандисон у сприйнятті Тетяни і як антитеза Грандисону в інтерпретації автора:
Але наш герой,.хто б не був він,
Уж вірно був не Грандисон.
Онєгін як ціла низка літературних типів у сприйнятті Тетяни (глава третя):
Коханець Юліи Вольмар,
Мальок-Адель і де Линар,
И Вертер, мученик заколотний,
И незрівнянний Грандисон… –
Усе для мрійниці ніжної…
В одному Онєгіні злилися.
Онєгін і Мельмот: Мельмот – герой роману англійського письменника Ч. Метьюрина ” Мельмот-Блукач” (витриманого в жанрі “роману жахів”); Мельмот – черговий “прототип” Онєгіна в сприйнятті Тетяни (глава третя) і одна з можливих масок Онєгіна в оцінці петербурзького світла (глава восьма):
Чим нині з’явиться? Мельмотом,
Космополітом, патріотом,
Гарольдом, квакером, ханжею,
Иль маскою щегольнет інший?
“Грибоедовская” тема в романі й спектр літературних зв’язків “Євгенія Онєгіна” з комедією “Горі від розуму”.
Онєгін і Чацкий:
Він вернувся й потрапив,
Як Чацкий, з корабля на бал.
Двоїстий статус заголовного героя в романі: Онєгін – “приятель” автора (“Онєгін – добрий мій приятель”), жива людина зі своєю драматичною долею, і Онєгін – умовний літературний персонаж (“мій герой”). Образ Онєгіна в романі – багатолика тінь різноманітних літературних героїв романтичної епохи, поле перетинання численних літературних асоціацій. Зображення Онєгіна на тлі літературних героїв з добутків самих різних письменників – спосіб підкреслити “літературність” доброго приятеля автора
(1 votes, average: 5.00 out of 5)