Загальний зміст роману “Євгеній Онєгін”

Не спалахне думки в цілі доба,

Не посміхнеться млосний розум,

Така нескладна, вульгарна дурниця;

Важкий пліткар, старий шахрай,

Все краще в російському суспільстві – піднесені душі, як Ленский, розумні люди, як Онєгін, вірна своєму боргу й своєму серцю Тетяна – осягає одна трагічна доля. І Пушкін оповідає про неї як про явище російського життя його часу, будь це доля кріпосної селянки або трагедія декабристів. У романі “Євгеній Онєгін” освітлений не тільки час Пушкіна, інакше роман представляв би для нас тільки історичний

інтерес. Нас жваво хвилюють відносини пушкінських героїв між собою, їхня драматична доля. В образах людей своєї епохи Пушкін, як справді великий письменник, зумів втілити загальнолюдські риси поетичну любов Ленского, холодність, а потім пристрасність Онєгіна, драму нерозділеної, страждаючої любові Тетяни, а потім її гіркий жаль про таке близьке щастя.

У пусі, у картузі з козирком

Скотинины, чету сива,

Від тридцяти до двох років;

Ио всіх у вітальні займає

Живим страждаючим душам роману протистоять Мертві душі – Потушковы, Буяновы й інші, вигляд яких згодом з такою рельєфністю запам’ятав

Гоголь. Уперше гоголівські типи зустрічаються серед дст і на іменинах Тетяни:

Романтична критика Полевого й Надєждіна не розібралася в романі “Євгеній Онєгін”, у його значенні для розвитку російської літератури. Їй представилося, що роман нібито не має єдності ні з боку виконання задуму, ні в художнім відношенні. У журналі “Московський телеграф” писалося про “Євгенія Онєгіні”: У подробицях все достоїнство цього примхливого створення. Запитується: яка загальна думка залишається в душі після “Онєгіна”? Ніякий. Хто не скаже, що “Онєгін” буяє красами різноманітними, але все це в уривках, в окремих віршах, в епізодах до чого, чого немає й не буде”.

Вони обмовляють навіть нудно;

Усе в них так блідо, равнодушно

Гвоздив, хазяїн чудовий,

Тетяна вслухатися бажає

У марній сухості мовлень,

Приїхав товстий Дріб’язковий;

Хоч невзначай, хоч навмання;

И відставний радник Флянов,

У бесіди, у загальну розмову;

З дітьми всіх віків, уважаючи

Повітовий франтик Петушков;

Ненажера, хабарник і блазень.

Мій брат двоюрідний, Бешкетників,

Зі своєї супругою огрядної

И навіть дурості смішний

У тобі не зустрінеш, світло порожній!

Не мерзне серце, хоч для жарту.

Розпитів, пліток і звісток

Власник злиденних мужиків;

(Як вам, звичайно, він знаком),


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Загальний зміст роману “Євгеній Онєгін”