Роздуму над творчою спадщиною В. Поліщука
Творчі досягнення Валер’яна Поліщука не віддільні від епохи, на долю якої випало чимало випробувань: Друга світова Війна, революція 1917, громадянська війна…В 30-х роках двадцятого сторіччя його ім’я було популярним, його часто можна було зустріти на сторінках газет і журналів. Що надавало популярності В. Поліщуку? Насамперед він прославив себе людиною невгамовного характеру, кипучих організаторських здатностей, людиною, повною сили й відваги, що було взагалі типовим явищем у житті України 20-х років
По-друге, тим, що Поліщук був надзвичайно
Валер’ян Поліщук чимсь нагадує мені Степана Радченко з роману В. Подмогильного “Місто”. Він мав активну життєву позицію, своєрідний філософський вибір і життєве призначення. Працюючи в стилі
Новаторство літератури убачав у нових темах – урбанистики, індустріалізації, наукових досягнень. Пише переважно верлібром (вільний вірш), часто прибігає до словесних декларацій і гасел, крикливо-плакатним образам. На першому плані в заділі Поліщука – міські мотиви, дух новацій і перетворень, пов’язаний із часом, коли, здавалося, нова культура вкорінювалася на уламках дореволюційної історії й культури. Його настрою, як і настрою В. Чумака, В. Блакитного, П. Тичини, М. Хвильового, М. Кулиша, В. Подмогильного, Д. Фалькивского, оптимістичною, переповненою вірою у світле майбутнє:
Юнацька кров шумить у наших жилах Юнацька сила блискає в очах,- Ми за народ, за роботу підемо сміло И спокій принесемо на гострених мечах
Г. Хвильовий, П. Тичина, поет уявляв себе співаком революційної епохи, він принесе звільнення людству, і на землі буде закладений фундамент нового, і світлого, неповторного. У цьому поет бачив безсмертя. Енергія творців не пропадає даром. Його творчість не досліджена. І, може, воно більше цікаво для істориків, однак не треба з ваг знімати того, що вершини його теорії – світл і чисті, їх не затуманила завіса часу. Отже, робота поета з покоління сівачів, що ввійшло в історію як “розстріляне відродження”, не була даремною