Роздуми над сенсом життя у творах Стефаника
Творчість Василя Стефаника завжди сприймалася читачем як вираз трагічної долі галицького селянства. Та в новелах цього письменника є не тільки картини розпачу і горя. Його новели містять глибоку думку про вічне – життя і смерть, добро і зло. Для чого живе людина на цьому світі? По-різному відповідають на це питання його герої, та й не ставлять такого запитання іноді зовсім. А так життя складається, що одного разу доводиться замислитися, що головне у житті.
Усе життя працював на землі Іван Дідух. Працював тяжко. “Вік свій збув на тім горбі”,
Не раз проклинав він тягар тієї роботи, крекчучи від натуги, коли навіть коня жалів, а на собі вносив на горб перегній. Переломило його на тому горбі навпіл, так і ходив зігнувшись. І все ж, коли настав час прощатися йому з тією землею, плакав за нею.
Виявилося, що це все, таке знайоме і буденне,- найдорожче,
Іванові хочеться “віпрощатися” перед людьми, бо для нього саме вони були мірою моральності, цінності його життя. Він завжди поважав людей, і вони відповідали йому такою ж повагою. Про це говорять йому, прощаючись. Усе життя його минуло тут, між цими людьми, отож, як шлюб із дружиною колись тут перед ними брав, так і нині прощається, немов перед смертю.
Людина не може бути сама. Про це ж міркує герой новели “Сини” Максим. Самотність його страшна, гнітюча. Він бореться з нею працею. До пізньої ночі працює в полі, аби не вертатися до спорожнілої хати: сини загинули, дружина не витримала розлуки з дітьми.
Втрата сім’ї виявляє для Максима життєві пріоритети. Він жив, як і Дідух, усе життя працюючи коло землі. Вважав, що живе правильно, й цього досить для щастя. А сім’я завжди буде з ним. Виявилося, що для людини необхідно знати ще й те, що залишиться на землі після неї. З відчаєм звертається до Бога, аби дав йому на старість знати, що десь на землі залишився слід від його синів.
Може, є на світі дівчина, що кохала когось із них. Не важливо для нього, як про це скажуть люди, бо головне – життя. Життя однієї людини дає життя іншій, корінить у собі життя і щастя для іншої людини. Велич і цінність цих зв’язків зрозумів душею Максим у своїй самотності.
Отже, розповідаючи про своїх героїв, Стефаник підводить читача до думки про вічність і незнищенність життя, про любов як основу буття людини, про щастя бути людиною серед людей на своїй рідній землі.
Схожі твори:
- Роздуми над сенсом життя у творах В. Стефаника Творчість Василя Стефаника завжди сприймалася читачем як вираз трагічної долі галицького селянства. Та в новелах цього письменника є не тільки картини розпачу і горя. Його новели містять глибоку думку про вічне – життя і смерть, добро і зло. Для чого живе людина на цьому світі? По-різному відповідають на це питання...
- Роздуми над сенсом життя в оповіданні М. Шолохова “Доля людини” Оповідання М. Шолохова названо “Доля людини” не випадково. Темою твору є роздуми над долею людини, над сенсом життя. Ця тема розкривається на прикладі життя головного героя оповідання Андрія Соколова. Чому обрано саме його? Адже, на перший погляд, він зовсім не герой, звичайна людина. Мені здається, що саме тому, що Соколов...
- Трагізм селянської долі у творах В. Стефаника Якщо повірити, що лаконічність – це сестра таланту, то на його терезах має бути зважене кожне слово із творів Стефаника, бо писав він переважно в жанрі новели. Кожен його шедевр містить людський біль, вилитий на декількох сторінках. Досягає цього письменник вибором потрібного слова, тими вражаючими деталями і штрихами, дібраними з...
- Які роздуми навіює мені новела Стефаника “Камінний хрест’? Я дуже люблю і дуже пишаюся своєю Україною. Таких прекрасних краєвидів, таких чудових людей, мабуть, немає ніде на землі! Але ось я прочитав новелу Стефаника “Камінний хрест” – і на душі стало боляче, якийсь розпач охопив серце. Пройшло століття від тих подій, про які йдеться у цій новелі. І що...
- Трагічне явище української еміграції у новелах Стефаника (“Камінний хрест”) Найвизначнішим майстром короткої реалістичної соціально-психологічної новели в українській демократичній літературі кінця XІX – початку XX ст. був Василь Стефаник. Письменник створив вражаючу за силою впливу на читачів картину з життя сільської бідноти та наймитів, розкривши конфлікти епохи і складні душевні переживання свого сучасника. Наскрізною темою творчості Стефаника було важке життя...
- Гуманізм новел Стефаника Про що б не писав Василь Семенович Стефаник, у центрі розповіді завжди виступає людина з її проблемами, думами, переживаннями і прагненнями. Усі герої Стефаника, як говорив Марко Черемшина, або безнадійно хворі, або безнадійно вбогі, або безнадійно старі, або безнадійно спрацьовані, або безнадійно нещасливі. Справді, багато безнадій у житті його героїв....
- Життя та творчість Василя Стефаника Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів, тепер Снятинського району Івано-Франківської області. Дитинство хлопчика минуло в рідному Русові Снятинського повіту. Василько радо виконував звичну для сільських дітей роботу, пав вівці, близько сходився з батьковими наймитами, слухай їхні пісні та казки. З юних літ лилася в сердечко,...
- Роздуми Г. Сковороди про життя та щастя Історія народу – це не верстова дорога” що веде від сивої давнини до сучасності. Трапляються на тому шляху урвища й тернисті яруги, чисті колодязі й давно замулені криниці. Замулюючись, джерела волали до живих, розповідаючи про сиву давнину, про війну і мир, про чисті ріки й чисту воду. Минали віки… Інші...
- Зображення життя дітей у творах Грінченка У шостому класі ми ознайомилися з творами Бориса Грінченка про дітей: “Украла”, “Грицько”, “Дзвоник”. Герої Б. Грінченка здебільшого проходять суворі випробування, живуть у голоді і холоді, але завжди діти бідняків намагаються жити чесно, не впасти в очах старших, прийти на допомогу іншим. В оповіданні “Украла” йдеться про голодну школярку, що...
- Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника) Твори Василя Стефаника особливі. Кожен вражає своїм трагізмом, у кожному чиясь важка доля, частіше – чиясь загибель. Письменник з Галичини правдиво змальовував життя своїх земляків, пригнічених і знедолених, страждав разом із своїми героями, мріяв про їхнє краще майбутнє. Хоча в багатьох із них цього майбутнього вже не буде. Так, наприклад,...
- Єдність життя людини і природи у творах Буніна Для того, щоб навчитися жити в злагоді з природою, треба відчувати себе частиною всього живого на Землі, тобто не завдавати шкоди тваринам (і домашнім, і тим, які зустрінуться на вулиці), не розводити вогнища у лісах, не смітити! Щоб навчитися любити природу, треба розводити вдома рослини, дбати про них, вчасно поливати,...
- Роздуми про життя та щастя Г. Сковороди – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА Історія народу – це не верстова дорога, що веде від сивої давнини до сучасності. Трапляються на тому шляху урвища й тернисті яруги, чисті криниці й давно замулені криниці. Замулюючись, джерела волали до живих, розповідаючи про сиву давнину, про війну і мир, про чисті ріки й чисту воду. Минали віки… Інші...
- У чому зміст назви новели Василя Стефаника “Камінний хрест’? Із кінця XІX століття провідне місце в літературі посідає тема еміграції українців до Америки. Нестатки, неможливість заробити на прожиття гнали робітників, селян, інтелігенцію в далекий край. У родині Василя Стефаника теж постало питання про еміграцію найстаршого сина Семена. Письменник у цій справі звернувся за порадою до свого товариша Мирослава Урчана,...
- Роздуми про сенс життя в оповіданнях А. Чехова Із чого складається наше життя? Хіба з великих подій історичного значення, парадів і свят? Зовсім ні. Інколи й це буває, але щоденне життя зовсім не свято. І серед буднів воно інколи здається нудним, безглуздим. Проте це наше жииття, єдине й неповторне. Саме в цьому переконує читача й А. Чехов, міркуючи...
- Реалістичні картини трагічного життя простих селян у новелі В. Стефаника “Новина” В. СТЕФАНИК УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ В. СТЕФАНИК Реалістичні картини трагічного життя простих селян у новелі В. Стефаника “Новина” У 1898 році письменник деякий час перебував у селі Трійці Снятинського повіту. Він часто прогулювався понад Прутом, бо любив цю тиху красиву річку. Під час однієї з прогулянок митець...
- Роздуми про смисл життя, добро і зло в повісті “Планетних” Життя… Таким коротким воно здається для людини. А як хочеться багато зробити! Ще маленькою людина прагне самоутвердитися, пізнати нове, цікаве, корисне, а потім, ставши. дорослою, передати ці знання наступному поколінню. Чи ніколи ви не задумувалися над смислом життя? Що хоче отримати кожний від нього? Здоров’я, кохання, матеріальне благополуччя, владу над...
- Знання народного життя у творах Герцена Свої здогади Герцен нерідко схильний був приймати за дійсні інтереси народу. До чого це привело? Насамперед до того, що здогаду про неминучість соціалізму він прийняв за найбільш імовірну можливість для російського народу. Не знаючи щирих справ у селі, воно вирішив, що громада виражає справжні інтереси селянства, що вона стійка, що...
- ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА У ТВОРАХ Ю. МУШКЕТИКА Земля і люди. Вічна тема, що завжди хвилювала українських митців і буде хвилювати їх доти, доки існуватиме Україна, доки передаватимуть українці з роду в рід, від покоління до покоління своє хліборобське вміння, свою любов до праці, землі, сонця і неба. У доробку сучасного українського прозаїка Ю. Мушкетика (народ. 1929 р.)...
- Мої роздуми над повiстю Архипа Тесленка “Страчене життя” Повiсть “Страчене життя” одностайно вважається вершиною творчостi Архипа Тесленка, видатним явищем в усiй українськiй прозi 10-х рокiв ХХ столiття. Вона створювалася тодi, коли в країнi, здавалось, усе завмерло пiсля бурхливих подiй 1905-1907 рокiв. Автор подає картину суспiльного життя на селi в перiод урядової реакцiї, але за цими художнiми узагальненнями стоїть...
- Сувора правда життя у творах О. І. Солженіцина …Першим насмілився сказати Правду про сталінізм, …перший Закликав і себе, і нас не брехати. 1989, 7 червня. Літ. газета. Не прямою лінією, а параболою накреслений творчий шлях Олександра Солженіцина. Його ім’я з’явилося на літературному небосхилі на початку 60-х, у період хрущовської “відлиги”, спалахнуло, налякавши поборників “безгласності” часів “застою”, і зникло...