Російське село у творчості И. А. Буніна
1. Коротка біографія А. И. Буніна. 2. Багаті традиції російської літератури. 3. Образ улюбленої батьківщини впроизведениях. 4. Переживання за “душу російської людини”. 5. “Село”. Реальність і вбогість.
6. Переживання письменника за майбутнє Росії… Росія?.. Так вона вся – село… И. А. Бунін И. А. Бунін – один із представників російської реалістичної літературної прози й один з найбільших поетів у Росії початку століття. Письменник народився 22 жовтня 1870 року в місті Воронеж, у сім’ї збіднілого поміщика.
Батько Буніна ставився
В 1881 році Бунін надходить у гімназію в Єльці, де вчитися всього п’ять років. Через те що його сім’я не мала у своєму розпорядженні достатні засоби, Буніну довелося завершувати гімназичний курс навчання будинку й самостійно. У підсумку майбутньому письменникові
Книга віршів письменника “Під відкритим небом” – це щоденник, присвячений порам року від перших, і ледве помітних ознак весни до зимових пейзажів, де вже ставати очевидним і більше явним образ улюбленої батьківщини: Під небом мертвотно^-свинцевим Тужно мерхне зимовий день, И немає кінця лісам сосновим, И далеко до сіл. Один туман молочно^-синій, Як чийсь лагідний сум, Над цієї снежною… Взагалі для Буніна середня Росія, де він провів все своє дитинство і юність, є місцем, що дуже глибоко запало в душу письменника. Він знав, що саме середня смуга Росії показала найкращих російських письменників. А. А. Блок один раз сказав про любов письменника до природи росіянці: “Так знати й любити природу, як уміє И. А. Бунін мало хто вміє.
Завдяки цій любові, поет дивиться зірко й далеко й барвисті й звукові його враження багаті”. Дуже багато нового Бунін вніс у літературу, створивши свої добутки: “Село” (1910), “Суходіл” (191 1), “Сільська людина” (1911), “Гарне життя” (1911), “Нічна розмова” (1911), “Гнат” (1912), “Худа трава” (1913), “Чаша життя” (1913). Головне що хвилювало письменника – це “душу російської людини в глибокому змісті, зображення рис психіки слов’янина”, а головне – як він жив, і в яких умовах. Найбільшу популярність письменникові принесли його реалістичні повісті й оповідання – “Село”, “Веселий двір”, “Нічна розмова”, “Суходіл”.
На думку самого письменника, ці добутки “різко малювали росіянку душу, її своєрідні сплетення, її світлі й темні, але майже завжди трагічні основи”. В 1910 році була надрукована повість “Село”, що викликала серйозні суперечки й стала відправною крапкою для більшої популярності Буніна. Повість письменника була дуже реалістичної, вона захоплювала все багатство його фарб і спостережень, красу мови, а головне правдивість життя. Про реалістичну повість “Село” М. Горький писав: “Я знаю, що коли пройде приголомшеність і розгубленість…
Тоді серйозні люди скажуть: “Крім першої художньої цінності своєї “Село” И. А. Буніна було поштовхом, що змусив розбите й розхитане російське суспільство серйозно задуматися вже не про мужика, не про народ, а над строгим питанням – бути або не бути Росії”. Бунін зображує село жебрачці, і сама картина життя села абсолютно безвідрадне. І навіть у момент найвищого підйому суспільної боротьби немає ніякої надії на поліпшення, немає розвитку серед мертвих полів.
Убогість сільського життя пов’язана з її укладом, із селянською працею, з дуже маленьким кругозором, із замкнутістю й ізольованістю інтересів її жителів і побуту. Бунін так описує село того часу: “Косо неслася біла крупа, падаючи на чорну, жебрачку сільце, на вибоїсті, брудні дороги, на кінський гній, лід і воду; сутінковий туман приховував нескінченні поля”. У грудні 1910 року Горький писав Буніну: “… Так глибоко, так історично село ніхто не брав…
Я не бачу, із чим можна зрівняти вашу річ, торкнуть нею – дуже сильно. Доріг мені цей скромно схований, заглушений стогін про рідну землю, дорога шляхетна скорбота, болісний страх за неї – і все це – ново”. Убогість пронизує всі області життя кожної людини. В оповіданні “Веселий двір” Онисія Минаева в напівнепритомності від голоду вже досить довго йде до непутящого сина, вона всіляко намагається перебороти слабість і їсть дрібні травинки. Її міркування про те, як би їй хотілося, щоб уже поспів горох, і вона змогла б тайкома наїстися досита.
Такі нездійсненні мрії героїнь оповідань Буніна повністю підтверджують і показують убогість, що існувала в ті часи И найстрашніше тут те, що найбагатший, чорноземний край уже багато років не приносить плодів, і нескінченний голод повністю переводить людей. Ця вбогість дуже контрастує з малої, але багатою групою людей: поміщиками, кулаками. Вся Росія славитися своєю хлібною торгівлею, а досита їдять цей хліб усього лише та сама багата частина країни.
У своїй повісті “Село” письменник намагалося показати думки й почуття своїх героїв, розкрити їх зсередини. Письменник зображував теперішні реалії того злиденного життя й побуту людей, і саме у всім цьому й полягав трагізм тої повсякденності. Буніна також турбує майбутнє всієї країни й майбутнє селян Письменник зумів правдиво показати в повісті й відсталість, і брутальність, і безкультур’я російських жителів. Все це були негативні сторони сільського побуту.
Саме в такому реальному описі дійсності й полягає справжня сила бунинской села. Гіркий писав про повість “Село”: “Це – добуток – історичного характеру, так про село в нас ще не писали”. Талант Буніна величезний, і він був оцінений не тільки сучасниками самого письменника, але й простими читачами.
Творчість письменника вподібнювали “матовому сріблу”, мова, якою він так майстерно володів і користувався, називали “парчевим”, а той об’єктивний психологічний аналіз – “крижаною бритвою”. Сам Л. Н. Толстой говорив про образотворчу майстерність письменника: “Так написано, що й И. С. Тургенєв не написала б, а вуж про мене й говорити нема чого”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)