“Росія, що ми втратили” у добутках И. А. Буніна

Через всю творчість И. А. Буніна проходить мотив туги за минулим, що йде, викликаним руйнуванням дворянства, що було в поданні письменника єдиним хоронителем і творцем культури. Цей мотив знаходить своє ліричне вираження в таких добутках, як “Антоновські яблука” і повість “Суходіл”. В “Антоновських яблуках” Бунін ідеалізує добрий старий час, коли дворянство переживало ідилічну пору свого існування; у повісті “Суходіл” він зі смутком відтворить хронікові ніколи знатного роду дворян Хрущевых. “Багато хто з одноплемінників

наших, як і ми, знатні й древни родом

Імена наші поминають хроніки: предки наші були й стольниками, і воєводами, і “чоловіками іменитими”, найближчими сподвижниками, навіть родичами царів. І називайся вони лицарями, народися ми на захід, як би твердо говорили ми про їх, як довго ще трималися б! Не міг би нащадок лицарів сказати, що за піввіку майже зникло з особи землі цілий стан, що стільки виродилося, збожеволіло, наклало руки на себе або було вбито, спилося, опустилося й просто втратилося десь безцільно й безплідно!” Такі міркування про долю дворянства заповнюють повість “Суходіл”. Це

виродження яскраво з’являється на сторінках повести Буніна, що показує, як подрібнював ніколи знатний рід, останні представники якого “співіснують” між собою, як павуки в банку: доходило іноді до того, що вони хапалися за ножі й рушниці

И проте персонаж, від імені якого ведеться оповідання, доходить висновку, що мужики й дворяни міцно пов’язані із суходольской садибою. В останньому нащадку дворянського роду Хрущевых він убачає “суходольскую мужицьку силу”. “А все-таки ми на ділі – мужики. Говорять, що становили й становимо ми якийсь особливий стан

А чи не простіше справа? Були на Русі мужики богатые, були мужики злиденні, величали одних гос-подишками, а інших холопами – от і різниця вся”. Особливості світогляду Буніна дають можливість по-нять його поезію в роки революції й Громадянської війни. У розпал революційного руху Бунін їде за гра-ницу. Він багато подорожує. Але думками він був зі своєю рідною землею

Поступово Природа Росії ставала для Буніна тією цілющою й доброчинною силою, що дає людині все: радість,


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Росія, що ми втратили” у добутках И. А. Буніна