Роман Вилли Бределя “Машинобудівний завод Н. і К.”
Видатне місце в літературі антифашистської еміграції займає Вилли Бредель (1901-1964). Уже перші його романи “Машинобудівний завод Н. і К.” і “Вулиця Розенгоф”, незважаючи на ряд недоліків, залучили до себе увага й стали в центрі літературної дискусії на сторінках журналу “Линкскурве”. У них відчуваються талант оповідача, гострота спостереження, нерозривність соціалістичної переконаності й реалістичної манери листа
Тринадцять місяців Бредель провів у фашистському концентраційному таборі. Пережит і побачене дало йому матеріал
Бредель першим розповів миру про жах фашистських катівень, про бузувірство штурмовиків і есесівців. Але сила роману полягала не тільки в
Наступні найбільш великі добутки Бределя відбивають найважливіші етапи антифашистської боротьби, у якій він приймав саму діяльну участь. Письменник публікує роман про антифашистське підпілля “Твій невідомий брат” (1937), з Испании, що бореться, пише репортажі “Зустріч на Ебро” (1939), у роки Вітчизняної війни створює оповідання “Заповіт фронтовика” (1942), “Зопдерфюрер” (1943). Плодом його міркувань про минуле з’явилися новели “Комісар на Рейні” (1940), оповідання “Переможець без перемоги”, політичне есе “Шарнхорст, Гиейзенау, Клаузевиц і буржуазна революція 1789 року”.
Історичні новели були підходом письменника до великого епічного добутку, що охоплює епоху від Паризької Комуни до початку 50-х років нашого століття. В 1943 році в Москві вийшла перша книга цієї епопеї, що одержала назву “Рідні й знайомі”. Життя Иоганна Хардекопфа і його сім’ї становить сюжетну основу роману “Батьки”. Молодий солдат Иоганн Хардекопф, виконуючи наказ начальства, передає чотирьох полонених комунарів, які їх розстрілюють. Ця розправа потрясає солдата. Під із враженням він примикає до соціал-демократів, стає прихильником Августа Бебеля. Зрадництво соціал-демократичних бонз, що голосують у серпні 1914 року за надання кайзерові військових кредитів, зрадництво навіть рідних дітей, що піддаються загальному військовому вигару, убивають старого. Він умирає з почуттям непрощенної провини за все, що відбулося