Роль назви в трактуванні ідеї повісті Олександра Пушкіна “Заметіль”
О. С. Пушкін – класик російської літератури – написав багато захоплюючих творів. Його перу належать і п’ять повістей, авторство яких було приписано Бєлкіну. До складу цих повістей входить і “Заметіль”. О. Пушкін показав у творі, як іноді доля людини може залежати від випадку.
Заметіль виступає в повісті головним героєм і дивним чином змінює життєві шляхи інших персонажів: Марії Гаврилівни, Володимира Миколайовича та офіцера-гусара Бурміна.
Маша та Володимир палко кохають одне одного й наважуються на таємне вінчання, бо батьки
Молодих повінчали. Панночка, повернувшись до нареченого, зрозуміла, що її повінчали з іншим. Але було вже пізно. Бурмін втік з місця пригоди. Володимир, вважаючи, що Марія Гаврилівна не приїхала до церкви, їде в діючу армію, де зустрічається зі смертю.
По закінченні війни 1812 року у рідні маєтки повертаються офіцери.
Отже, заметіль перешкодила здійсненню намірів Маші та Володимира, втрутилася в їхнє життя: молодий офіцер змушений був піти на війну, панночку “обвінчала” з іншим, офіцера Бурміна наштовхнула на легковажний крок, сприяла перетворенню героя на серйозну людину. Тому заметіль можна важати одним з головних героїв твору. А назвавши так повість, О. С. Пушкін наче попереджає читача про те, що людська доля може залежати від багатьох чинників.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)