РОЛЬ ЛИСТІВ ГЕРОЇВ У РОМАНІ ПУШКІНА “КАПІТАНСЬКА ДОЧКА”
Великого листа, послання, “записок” – так визначає їх сам Пушкін, – написаних Петром Гриневым і адресованих, можливо, онукам. Не випадково автор розділяє себе й оповідача (Гринева), тим самим дозволяючи й собі зробити заключну приписку (від видавця).
Але почнемо не із цього. Як же впливають листа на розвиток дії? .Яка їхня художня роль у структурі роману?
Отже, з одного боку, жанр історичного роману визначав завдання добутку – повністю розкрити епоху, але з іншого боку – сама назва (” Капітанська дочка “) виявляє ще один
Так, наприклад, приписка “по секреті” обіграється Пушкіним у добром і небагато іронічному епізоді спроби Івана Кузь-Мича сховати положення справ від Василисы Єгорівни; уживання ж однини по відношенню всіх дій Пугачова як би створює образ його самітності; і саме за цим листом треба питання, поставлений Гриневым, якому можна розцінювати як риторичний: “Як ти думаєш, чим це скінчиться?”
Є в добутку згадування й про інший лист із історичним контекстом (відозва Пугачова). Протиставлення двох цих послань дається Пушкіним щодо лексики й інтонації, служить для створення характеристик обом таборам; це початкова крапка порівняння їх (особливо ця тема буде розвинена далі при описі двох рад).
Листа Зурина Гриневу, батька Гринева Петруше й Савельичу, оренбурзькому генералові розкривають побутовий і моральний конфлікти. Не випадково при прочитанні останнього листа генерал постійно робить виправлення від себе, що створює образ єднання написаного й дійсного, на сторінки роману входить мотив правди життя, що відповідає ідеям реалістичного добутку.
Лист Маші є кульмінацією як особистого, так і психологічного конфліктів (повністю розкриваються характери Маші, Швабрина й Гринева).
У приписці видавця коротенько дається текст ще одного листа (Катерини II батькові Гринева). Причому в ньому піднімається одна з головних проблем усього добутку – згода розуму й серця. “…похвали розуму й серцю дочки капітана Миронова”, – говориться в ньому, і мимоволі напрошується порівняння з текстом Грибоєдова (“Розум із серцем не в ладі”). Тобто, як уже говорилося, кожний герой розцінюється з позицій розуму й почуття, але мотив Грибоєдова “живої” і “не живої” життя вводиться за допомогою листів і їхнього впливу на розвиток сюжету й у дію роману (згадаємо раду оренбурзьких чиновників, образи Швабрина й Гринева, та й саме протиставлення миру й бунту).
Отже, листа допомагають розкриттю конфлікту. Але це не єдина їхня роль у добутку. Велике значення мають вони й у композиції, повороті сюжету, і в розкритті характеру героя. Кожний лист спростовує намір або припущення, зроблене раніше, і зовсім зненацька направляє події в інше русло. Отже, розглянемо їх згідно “хронології” роману. Всі “блискучі надії” Петруши “валять”, тому що батько його пише лист не князеві Б., а стародавньому своєму товаришеві, що, у загальному-те, і є початком всіх подій, що відбулися з ним, можна навіть сказати, що це і є зав’язка всього добутку.
Текст листа з’являється на сторінках роману пізніше й знову валить всі надії Гринева (епізод з “їжаковими рукавицями”). Цим постійним пріоритетом волі батька над мріями сина Пушкін піднімає ще одне вічне питання російської літератури – проблему “батьків” і “дітей”, “мудрості й недосвідченості”…
Лист Зурина Гриневу є своєрідною експозицією характеру Петра Андрійовича, тому що змушує його перейти до рішучих заходів (“зараз” або “ніколи”). Листа батька Гринева Петру й Савельичу є розвиток любовного й психологічного конфліктів, знову змінюють вони звичний хід подій, повертають сюжет (відкривається неможливість Маші’ і Гринева бути разом; розкриваються характери батька Петра Андрійовича, Маші, Петра й Швабрина). За допомогою алітерації звуків [з], [т] і [п] і інтонації (достатку окличних і питальних речень) Пушкін передає обурення батька. “Син мій Петро!” – починається лист, адресоване Гриневу, і фраза ця, завдяки знак оклику й всьому фонетичному складу, звучить як “Син мій Камінь!” (адже Петро в перекладі із грецького – “камінь”), і стає ясно, чому Петро Андрійович із перших же рядків побачив, що вся справа не відбулася. Звертання ж до Савельичу ще більш суворо. “Соромно тобі, старий пес!”, “пошлю свиней пасти!” – пише йому батько Гринева. Але все-таки Пушкін зображує його і як батька що піклується, як про фізичний (” чиДобре його залікували?”), так і про духовне здоров’я (“Що з тебе буде?”) сина.
У відповідному листі Савельич намагається повернути все на колишнє місце. “Грамота” його має кільцеву композицію (оповідання починається й закінчується переказом листа опонента), що, можливо, символізує спробу його помирити батька із сином і “відновити” хід подій життя. Але вона невблаганна, тому приходить ще одне, секретне, лист, що міняє вже не тільки долю Гринева, але й долю всіх мешканців белогородской міцності. -‘ o
И от… у міцності з’являється вже знайомий по листу “лиходій” Пугачов, що і тут робить грабежі й убивства й завдяки щасливому випадку рятує Гринева. Але піднесений йому Савельичем список “розграбованого добра” і наступний “припадок великодушності” не дозволяє розцінювати його лише як тирана й
(1 votes, average: 5.00 out of 5)