Родинні традиції очима українських письменників
Кіноповість О. Довженка “Україна в огні” розпочинається зворушливою картиною: “У садочку біля чистої хатини, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства, за столом у тихий літній день сиділа… родина… Лавріна Запорожця і тихо співала “Ой піду я до роду гуляти”.
Сім’я – першооснова будь-якого суспільства, тому все добре і погане йде саме від неї. Здавна у нашого народу виробилися певні традиції, існувала навіть родинна педагогіка, яку відобразили у своїх творах багато українських письменників.
Найперша
Друга важлива засада – у виховання поваги до батька-матері, до старших. Діти називали батьків на Ви і вживали цю форму навіть не за їхньої присутності.
Малий Сашко із кіноповісті “Зачарована Десна” О. Довженка усвідомив свої “гріхи” й вирішив “творити доборі діла”: “Піду на вулицю шанувати великих людей. Дід казав, що за це прощається багато великих гріхів на тім світі.
Третя – дотримання чесності та порядності в громадському й особистому житті. Завжди була осторога: “Не зганьби своє ім’я”, “Подумай, що люди скажуть”.
Багато письменників, зокрема М. Рильський, відзначають також велику роль народної пісні – “Пісня і праця” – великі дві сім’ї.
Найбільше обрядів і традицій пов’язано з народно-релігійними святами й хліборобським календарем.
У романі І. Багряного “Тигролови” показано, як українці, що змушені були покинути Батьківщину й оселитися на Далекому Сході, зберігали не лише одяг, рушники, а й спосіб життя, звичаї та традиції, мову, усну народну творчість. На Різдво уся сім’я обов’язково намагалася зібратися вдома, співалися колядки та щедрівки, а на свято Василя ще й посипалося.
В оповіданні Б. Харчука “Новолітування”, де йдеться про події часів Другої світової війни, бабуся говорить онукам:
– Як би не було і що б не було, ось вам, хлопці, рукавиця, а в ній пашня: підете завтра новолітувати.
І діти пішли, приказуючи, як “наставляла бабуся”, “не поминувши жодної хати…” – так велить звичай.
Родинні традиції у сучасній сім’ї показує і О. Коломієць у п’єсі “Дикий Ангел”.
Батько дбає насамперед, щоб його діти були працьовитими, вміли чесно заробляти гроші й ощадливо ними розпоряджатися. Йому не байдуже те, що думатимуть люди про його сина, який підписав проект будівництва житлового будинку у несприятливому для цього місці.
Дуже дорожать сімейними традиціями, вірою і в родині Катранників з роману В. Барки “Жовтий князь”.
Хотілося, щоб сучасні сім’ї не цуралися родинної педагогіки, дотримувалися народних звичаїв і традицій, освячених віками.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)