Римські діяння
Римські діяння спочатку виникли як звід анекдотичних і здебільшого недостовірних оповідань із римської історії; згодом збірник збагачувався за рахунок включення східних і середньовічних сюжетів, викладених із залученням “римських” реалій, як їх уявляли собі компілятори.
Запозичаючи з різних джерел – грецького роману, релігійних притч, житійної літератури, байок, історичних хронік, дидактичних історій на побутовому матеріалі, – компілятори наголошували на чисто сюжетний, оповідальний початок і невигадливість викладу, для
Найстарший рукописний звід “Діянь”, так звана Инсбрукская рукопис (1342 р.), нараховує 220 новел. Примітно численні – порядку 150 – списки рукописи розрізняються між собою. За історію друкарства число новел у виданнях зростало за рахунок доповнень
Нерідко, як у новелах “Про спадщину й радість вірної душі”, “Про покарання грішників, вчасно не понесших кару за вчинене” або “Про правду, що не страшиться навіть смерті”, мораль, відбита в назві, ніяк не сполучається, з погляду сучасної людини, із сюжетом. “Римські діяння”, поряд з італійським збірником ста новел “Новеллино”, створеним у самому кінці XIII в., передбачили книги новел Боккаччо, Мазуччо, Страпаролли, Маргарити Наварр-Ской і інших авторів епохи Відродження. Сюжети із цього зводу запозичили такі великі майстри, як Боккаччо, Чосер, Шекспір, Шиллер. У Росії перший повний переклад “Діянь” з’явився в XVII в., хоча окремі історії зі збірника, наприклад ” Історія Аполлония Тирского”, були відомі раніше.