Рельєф Європи
Європа знаходиться на заході Євразії й займає площу близько 10 млн. км2. Вона розташована переважливо в помірних широтах. Тільки крайні північні й південні її частини заходять у субарктичний і субтропічний пояси.
Європа з трьох сторін оточена морями. Її західні й південні бережи омивають води Атлантичного океану. Великий вплив на формування природи отут лагодити тепла Північноатлантича течія, відгалуження якої проникають у Північний Льодовитий океан
Моря Атлантичного океану – Північне, Балтійське – омивають західні бережи, а
Історія формування території й рельєфу. Поверхня Європи являє собою складні сполучення гірських систем різної висоти, а також горбкуватих і хвилястих плоских рівнин. Така розмаїтість рельєфу обумовлена значною мірою його стародавністю. Формування території європейської суші почалося 2-3 млрд. років тому, коли утворилася одна з найдавніших ділянок земної кору – Східноєвропейська
Пухкі продукти руйнування палеозойських гір заповнювали між-горські западини протягом усієї мезозойської ери. Неодноразово морські води затоплювали сушу, залишаючи після собі могутні товщі осадових відкладень. Смороду перекрилі зруйновані складчасті споруди палеозойської ери, утворивши на заході Європи чохол так званої молодої платформи. Її фундамент, на відміну від Східноєвропейської, не архейської, а палеозой ськї ери.
У мезозойську еру в результаті розбіжності літосферних плит Європа остаточно відокремилася від Північної Америки. Почалося формування улоговини Атлантики, утворився вулканічний острів Ісландія.
У кайнозойской ері відбувається додаткове нарощування суші на півдні Європи в Середземноморському складчастому поясі. У цей година отут формуються могутні молоді гірські системи – Альпи, Піренеї, Стара-Планина (Балканські гори), Карпати, Кримські гори. У прогинах земної кору виникли великі низовини, такі як Середньодунайська й Нижньодунайська.
Рельєф Європи набув сучасного вигляду в останні 20-30 млн років. У цей період відбулися новітні тектонічні рухи, що істотно змінили поверхню суші. Старі та молоді гірські споруди Європи були підняті й досягли сучасної висоти. Одночасно великі ділянки земної кору опустилися й утворили улоговини морів і великі низовини. Поблизу узбережжя виникли великі материкові острови: Британські, Шпіцберген, Нова Земля й інші. Рухові земної кору супроводжувалися вулканічною діяльністю, що не припинилася до наших днів біля Середземномор’я й на острові Ісландія.
Земна кора в найдавнішій частині Європи, на Східноєвропейській платформі, в одних місцях повільно піднімається, в інших – опускається. Унаслідок цього в рельєфі цієї частини Європи чітко проявилися окремі височини (Середньоросійська, Подільська, Волинська, Приволзька) і низовини (Причорноморська, Прикаспійська).
Загальне похолодання клімату на Землі обумовило утворення в Північній Європі близько 300 тис. років тому величезного льодовикового покриву. Льодовик те наступав (у період, коли температура знижувалася), те відступав (коли температура підвищувалася). Під година свого максимального розвитку льодовик досягав понад 1,5 км товщини й майже цілком вкривав Британські острови й рівнини, що прилягають до Північного й Балтійського морів. Двома язиками він опускався по Східноєвропейській рівнині, досягаючи широти Дніпропетровська.
У процесі рухові льодовик істотно змінював поверхню суші. Як велетенський бульдозер, він згладжував тверді скелі й знімав верхні шари пухких порід. Відшліфовані уламки гірських порід виносилися з центрів заледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, відбувалося нагромадження льодовикових відкладень. Валуни, глина й пісок утворили величезні вали, пагорби, гряди, що ускладнили рельєф рівнин. Талі води виносили маси піску, вирівнюючи поверхню й формуючи плоскі піщані низини – полісся.
Формування рельєфу Європи продовжується й у наші дні. Про це свідчить ті, що в деяких районах відбуваються землетруси й вулканізм, а також повільні вертикальні рухи земної кору, що підтверджується поглибленням річкових долин і ярів.
Таким чином, Європа має стародавній і одночасно молодий рельєф. Близько 2/3 її поверхні припадає на рівнини, зосереджені переважливо на сході. Низинні ділянки чергуються з горбкуватими височинами. Гірські масиви рідко перевищують 3000 м. Найвища крапка Європи – м. Монблан (4807 м) – розташована у французьких Альпах
Корисні копалини. Складна тектонічна будова й Історія геологічного розвитку Європи обумовили не тільки розмаїтість її рельєфу, алі й багатство корисних копалин.
Серед горючих корисних копалин велике значення має кам’яне вугілля. Великі його поклади знаходяться в передгірних і міжгірських прогинах палеозойського віку. Це кам’яновугільні басейни у Великобританії, Рурський у Німеччині, Верхньо-Сілезький у Польщі та Донецький в Україні. Поклади бурого вугілля належати до прогинів більш молодого віку.
Родовища нафти й газу утворилися в зниженнях фундаменту давньої платформи й передгірних прогинів (Волго-Уральська нафтогазоносна область). В 70-і роки XX ст. почався промисловий видобуток нафти й газу на шельфі Північного морячи
Процеси вулканізму й метаморфізації гірських порід створили умови для формування рудних корисних копалин. Платформам належати родовища руд чорних металів світового значення: залізних – Курська магнітна аномалія (КМА), Криворізький і Лотарингський басейни, марганцевих – Нікопольський басейн.
Відомі величезні поклади руд кольорових металів (алюмінію, цинку, міді, свинцю, урану й ін.) на Уралі, а також родовища поліметалів, ртуті, алюмінієвих і уранових руд у складчастих спорудженнях різного віку на півночі й півдні Європи.
Багата Європа й нерудними корисними копалинами. Практично необмежені запаси калійної й повареної солі утворять на Уралі й плитах платформ величезні куполи. Унікальні родовища самородної сірки зосереджені в укра їнському Передкарпатті. Родовища різноманітних кам’яних будівельних матеріалів (граніт, базальт, мармур і багато інших) зустрічаються в багатьох місцях Європи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)