Рахметов – “особлива людина” свого часу
Як діюча особа Рахметов появляется в главі “Особлива людина”. В інших главах його ім’я тільки упоминается. Але відчувається, що образ цей цінтральний, що Рахметов – головний герой роману “Що робити?” Глава “Особлива людина” утворить як би маленьку самостійну позвістка у романі, ідея якого не буде без її повної й зрозумілої. Розповідаючи про Рахметове, Чернишевський навмисне зрушує тимчасові рамки й не дає последовательной характеристики й биографии.
Він використовує натяки й недомолвки, переплітаючи те, що про нього
Можливо, по думці письменника, образ революционе ра-дворянина робив ідею революції більше переконливої й привабливої. Раз кращі представники дворянства відмовляються від своїх привілеїв, значит, криза назрів. Переродження Рахметова почалося в ранній юності. Сім’я його була, очевидале, кріпосницька. Про це говорить скуповуючи фраза:
Спостерігаючи жорстокості крепостного права, юнак став міркувати про справедливість. “Думки стали бродить у ньому, і Кірсанов був для нього тим, що Лопухів для Віри Павлівни”. У первий же вечір він “жадібно слухав” Кирсановий, “переривав його слова вигукумі й прокльонами тому, що повинне погинути, благословениями тому, що повинне жити”. Рахметов відрізняється від Лопухова й Кірсанова не тільки своєму аристократичному родоводу, але й виняткової силоміць характеру, котораю проявляється в постійному загартуванні тіла й духу, але особливо в поглощенности справою підготовки до революційної боротьби.
Це людина ідеї в самому високом змісті слова. Мрія про революции для Рахметова – керівництво до Дії, орієнтир всього особистого життя. Яскраво проявляється в Рахметове стремление до зближення із простими людьми. Це видно з його подорожі по Росії, занять фізичною працею, суворого самообмеження в особистому житті. Народ прозвав Рахметова Никитушкой Ломовим, виражаючи цим свою любов до нього.
На відміну від різночинця Базарова, которий поблажливо розмовляв з “толстобородими” мужиками, дворянин Рахметов дивиться на народ не як на масу, що підлягає вивченню. Він считает, що народ гідний поваги й питается випробувати хоч частину тої ваги, доторая висить на мужицьких плечах. Рахметова Чернишевський показує як людини “дуже рідкої”, “особливої породи”, але в той же час як особа типичное, що належить до нового общественній групі, хоча й нечисленнийний.
Письменник наділив “особливого человека” суворою вимогливістю до себе й іншим і навіть мрачноватой внешностью. Віра Павлівна спочатку знаходить його “дуже нудним”. “Лопухів і Кирсановий, і всі, не боявшиеся нікого й ничего, почували перед ним часом і деяке боягузтво… крім Маші й равнявшихся їй або превосходивших її простотою душі й плаття”.
Але Віра Впавшиловна, довідавшись ближче Рахметова, говорит про нього: “… Який це ніжна й добра людина!” Рахметов – ригорист, тобто людина, що ніколи й ні в чому не відступає від прийнятих правил поведінки. Він готокручений себе до революційної боротьби й морально, і фізично. Проспавши ніч на цвяхах, він пояснює свій учинок, широко й радісно посміхаючись: “Проба.
Потрібно. Неправдоподібно, звичайно: однако ж про всякий випадок потрібно. Бачу, можу”. Таким, напевно, Чернишевський бачив вождя революціонерів.
На впрос “Що робити?” Микола Гаврилович відповідає образом Рахметова й словами, поміщеними в епіграфі. Фігура цього ригориста зробила огромное вплив на наступні поколения російських і закордонних революционерів.
Про це говорять визнання цих людей, що їх “улюбленцем був в особливийности Рахметов”. Мені подобається Рахметов. Він має ті якості, яких не вистачає Базарову.
Я захоплююся його завзятістю, волею, витривалістю, умінням подчинять своє життя вибраному ідеалу, сміливістю, силою. Мені хочеться хоч небагато бути схожої на етого героя
(1 votes, average: 5.00 out of 5)