Променистий національний дух (за віршем “Писанки” Ігора Калинця)
Український поет Ігор Калинець народився 1939 року на Львівщині. Він навчався у Львівському університеті, складав вірші, і переслідувався радянською владою “за антирадянську агітацію і пропаганду”. Тому відбував покарання на Уралі та в Забайкаллі. Повернувся до Львова він тільки у 1981 році.
Його перша книжка віршів “Вогонь Купала” з’явилася друком у 1966 році, наступні твори письменника тривалий час були відомі із “самвидаву” і тільки у 1991 році видані за кордоном удвох томах: “Пробуджена муза” та “Невольнича муза”.
Поезія Ігоря Калинця надзвичайно яскрава і самобутня. У ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. У них – пам’ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина.
Виводить мама дивним писачком По білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках Із цибулинним золотим узваром. І вже не прості писанки лежать перед очима, а “ясні сонця”, схожі на “дивовижний світ”. Таким, яким він буває тільки в дитинстві, коли все здається чарівним:
…буяють буйно квіти у росі, олені бродять в березневім соці. Може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового никлу життя, його “дитинство”. Адже дитинство і писанка дуже близькі між собою своєю духовністю. Тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз.
Але найбільш вражає образ матері, яка дала життя поетові. З її рук у “Писанці” виходять народжені її талантом “згустки сонця”. Адже мати – це початок усього на землі. Вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. Тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії Ігор Калинець. 1 назавжди закарбовується у пам’яті казковий символ: “ясні сонця” – писанки у натруджених маминих долонях.