Прочитайте напам’ять та проаналізуйте поезію Володимира Сосюри “Любіть Україну”
Як гімн рідному краю, який переборює неймовірні труднощі, відстоює свою волю й національну гордість, сприймається вірш В. Сосюри “Любіть Україну”. Він написаний у рік повного визволення України від німецько-фашистських загарбників (1944). Поет відтворює образ “вишневої України”, змальовує красу її природи, звитяжну історію, волелюбний народ з багатою культурою і солов’їною мовою. Анафора “любіть Україну” – це щирий і безпосередній заклик до всіх співвітчизників, бо “для нас вона в світі єдина, одна”. Декому можуть
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!..
Але згадаймо слова з Біблії про те, що коли хто каже, що любить Бога, і при цьому ненавидить брата свого, то це є брехня. Як можна полюбити і зрозуміти чужу культуру, коли не любиш і зневажаєш свою рідну!
Здається, саме ці слова спричинили до того, що вірш був заборонений для читачів, автор підданий нещадній критиці й осуду за нібито “буржуазний націоналізм”.
Почуття любові до України виражається у вірші світлими барвами, деталями, порівняннями: краса її “вічно жива і нова”,
Вічність, нетлінність, безсмертя народу і культури розкривається порівнянням його з купиною – вічнозеленим біблійним кущем, що горить і не згоряє. Про це ж ідеться і в останніх рядках твору:
Висновок. У поезії В. Сосюра, намагаючись осмислити саме поняття “любов до батьківщини”, підкреслює, що це всеохоплююче почуття, що підносить самоповагу людини. Поезія має форму послання. Анафора “Любіть Україну” робить вірш щирим, композиційно завершеним. Поет звертається насамперед до молоді, бо Майбутнє України пов’язане з долею молодого покоління, і від того, наскільки щиро воно любитиме Україну, залежатиме її доля.
Опорні слова й поняття: національна гордість, самоповага людини; художні порівняння, епітети; композиція вірша.
ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ
Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину незгоди! Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну. Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами!.. Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі… У квітці, в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячій усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі…
Визначити жанрову своєрідність та ідейно-тематичну спрямованість роману Івана Багряного “Тигролови”
Життя І. Багряного сповнене небезпеки і суцільного дискомфорту. Але незламною була віра письменника в перемогу сил добра над силами зла, розбрату. Саме цим світлоносним цілющим оптимізмом пройнятий роман “Тигролови”. Задум твору виношувався під час перебування автора у Бамлагу, коли, втікаючи з концтабору, він блукав тайгою та переховувався в оселях мужніх далекосхідних мисливців-звіроловів, нащадків вихідців з України. З цього, очевидно, й народився 1943 року роман “Тигролови” (первісна назва – “Звіролови”). А ще – з великого болю за Україну, за її знищуваний, тероризований народ.
“Тигролови” – роман багатоплановий, та передусім це твір-протест проти порушення елементарних людських прав.
Найвиразніше в романі висвітлено трагедії України в тоталітарному режимі; відображено вплив сталінського терору на долю окремої людини – молодого українського інтелігента інженера-авіатора Григорія Многогрішного; показано жорстокість і ницість прислужників режиму; змалювано побут і традиції нащадків переселених у тайгу українців; романтичне Кохання Григорія і Наталки.
Хоча роман має конкретні часові рамки, присвячений подіям, які для багатьох стали далекою історією, він висуває чимало актуальних проблем, які відносять до категорії вічних: добра і зла, життя і смерті, справедливості і кари, морального вибору, волі до життя й цілеспрямованості, стосунків людини і природи, родинних взаємин вірності віковим традиціям предків і, звичайно, кохання.
Головна ідея твору – утвердження думки про неминучість перемоги добра і правди навіть у тому жорстокому світі, де носіїв цих високих ідеалів позбавляють права на життя. Адже фізична смерть для таких людей не є поразкою, бо вони перемагають духовно. Майбутнє – за Людиною, інтелектуальний і духовний потенціал українського народу – незнищенний!
Висновок. Співець і виразник оптимізму й незборимості українського народу, Іван Багряний у романі “Тигролови” доводить, що “сміливі завжди мають щастя”. Він переконує, що за будь-яких обставин людина має залишатися Людиною. Переможе той, хто не озвіріє, не пройметься злобою і ненавистю до людей, а збереже в собі людяність, доброту, чуйність і віру в протистояння злу й тоталітаризму.
Опорні слова й поняття: багатоплановість роману, твір-протест, тоталітарний режим, сталінський терор, актуальність проблем, оптимістичне звучання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)