Проблема боротьби зи вільне, красиве, духовно багате життя у драмі-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки
Драма Лесі Українки “Лісова пісня” написана на щедрому грунті української міфології та фольклору. У творі на новому для української літератури худож-ньому рівні йде осмислення краси життя. “Лісова пісня” – це глибока філософія взаємодії добра і зла, співіснування красивого і потворного. Цю філософію поетеса перенесла на взаємини людей і природи.
За жанром “Лісова пісня” – драма-феєрія. Тут діють фантастичні постаті та реальні люди. Важливу роль, у творі відіграє Природа. Вона бере активну участь у розвитку сюжету,
Це добре розуміє дядько Лев, який живе у злагоді з лісовими силами впродовж усього свого життя. Спілкування з природою, доброзичливе ставлення до неї робить героя драми мудрим і духовно багатим. Прикладом високої моралі і мудрості дядька Лева є його бережливе ставлення до дуба-велетня – улюбленого місця розваг усіх лісових Іістот. За таке розуміння природа щедро винагороджує свого захисника:
Боротьба за вільне, красиве, духовно багате життя окреслена стосунками Мавки і Лукаша. Лісова царівна Мавка своїм внутрішнім світом повністю відпо-відає зовнішній красі. Це гармонійна особистість. У лісі, де вона живе, про неї повсякчас піклується Лісовик, ніжно називаючи її “донею”, “дитинкою”. На зиму Мавку запрошує у своє лоно стара, скрипуча верба. У Мавку закоханий Перелес-ник. І, здається, він теж їй не був байдужим. Але одного разу Мавка відчула красу вищу, ніж та, що оточувала її. Це була Музика Лукашевоі сопілки. “Навіть весна ще так ніколи не співала”, як це робила Лукашева душа на звичайній сопілці. У Мавки формується враження про Лукаша ще до знайомства з ним: якщо людський хлопець вміє так гарно грати, то й сам, напевно, гарний. Про це вона дізнається віл Лісовика,. Але, збагачений досвідом стосунків з людьми, Лісовик зразу ж застерігає Мавку, що по людських стежках “не ходить воля, там неволя тягар свій носить”. Вихована в іншому світі, де без волі і краси не було життя, Мавка не розуміє занепокоєння Лісовика:
Ну як таки, щоб воля – та пропала?
Се так колись і вітер пропаде?
Мавка щиро тягнеться до спорідненої їй душі Лукаша. Вона прагне міцного щастя, на все життя. Порив її душі до глибокого і самовідданою Кохання – найвищий вияв духовного світу героїні. Заради коханого вона готова на самопожертву. Саме тому Мавка пішла з лісу, поміняла розкішні шати царівни на убоге селянське вбрання, намагалася виконувати по господарству всі доручення матері Лукаша.
Однак дуже швидко Мавка зрозуміла, що життя не завжди збігається з мрією про нього. Світ добра і краси, який був притаманний серед людей дядькові Левові, не характерний для матері Лукаша. Та й сам Лукаш – людина прекрасних поривів: творчий, працьовитий, лагідний, але безвольний. Дуже швидко він піддався впливові матері і змінив своє ставлення до Мавки. Зрештою він її зрадив.
Таким чином реальність, в якій опинилася Мавка, зайшла у конфлікт з її надією на щасливе життя з Лукашем. Але краса Мавки полягає в тому, що вона думає не тільки про себе. Власне її зболена душа після багатьох марних спроб вврятувати Лукаша знайшла для себе найкращий спочинок у володіннях Того, що в скалі сидить. Та коли вона відчула спробу Лукаша звільнитися від рабського ду-ху, то поспішила йому на допомогу. Такий вчинок засвідчує гуманність і глиби-ну почуттів. Самопожертва Мавки заради добра. краси проявилася і в епізоді навмис-ного поранення руки, коли Русалка Польова попоросила не вижинати лану.
Мавка – втілення краси в людському житті і природі. У цій гармонії її безсмертя: “Ні! Я жива’ Я буду вічно жніи! Я в серці маю те, шо не вмирає”.
Ці слова з повним правом можна віднести до творчого подвигу самої Лесі Українки.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)