Твір на тему – Філософський мотив сенсу людського життя в драмі-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”

Вершиною поетичної майстерності Лесі Українки є філософська драма-феєрія “Лісова пісня”, в якій показано боротьбу всього величного, прекрасного й волелюбного проти мізерного й рабського, заздрісного й ненависного, злого й міщанського. Поетеса була закохана не тільки в природу Полісся, а й у народ, серед якого жила; вона вичала його мову, пісенну творчість, обряди й звичаї, культуру й побут, уважно слухала й запам’ятовувала різні перекази від старих людей, цікавилася історією поліського краю, психологією селян.

Уже в пролозі потрапляємо

до царства фольклорних образів Волинського Полісся. Той, що греблі рве, Потерчата, Водяник, Русалка – всі вони живуть своїм життям, а взаємини між фантатистичними істотами нагадують людські взаємини.

Найповніше західнополіська міфологія, на мою думку, відбилася в образі Лукаша-вовкулаки. Образ вовкулаки – один із найпоширеніших у поліській міфології, постать Лукаша – це образ, сповнений внутрішнього протиборства людини з собою. Він тяжко покараний за зраду найчистіших своїх почуттів: Лісовик перетворив його на вовкулаку. Цим символічним епізодом письменниця увиразнює народні погляди на людину

– хто зрікся духовного життя, загасив у собі порив до прекрасного, той перестав бути людиною.

У “Лісовій пісні” образ Мавки – уособлення вічного потягу людини до волі, щастя й краси; вона пізнає світ через своє “я”, живе любов’ю до людини й здатна на самопожертву. А живучи в Лукашевій родині, вона зіткнулася з грубістю, черствістю, егоїзмом. І вона добротою, ніжністю хоче захистити чисте кохання. Наприкінці твору лісова царівна все ж таки виходить переможницею в боротьбі за “цвіт душі”, а кохання робить її безсмертною:

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!

Маючи музичні здібності, Леся Українка розуміла, що пісня й народ взаємопов’язані між собою, і доки існуватиме життя на землі, доти існуватиме й пісня. Усі мелодії, що поетеса вибрала для “Лісової пісні” – то мелодії Полісся, які вона чула з дитинства.

Читаючи пролог до поеми, мимоволі чуєш тихий голос – звернення авторки до майбутніх поколінь: “Шануйте і любіть красу природи, бо це наше духовне багатство, яке твориться віками, а руйнується днями…”

Краса врятує світ і людину – таку ідею прагнула донести до нас Леся Українка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Твір на тему – Філософський мотив сенсу людського життя в драмі-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”

Categories: Твори з літератури

Links