Проблема активного протистояння злу у романі Володимира Дудінцева “Білі одяги”
Роман Володимира Дудінцева “Білі одяги” є спробою заглянути в нескінченність людської душі, дати критерії для розпізнання добра й зла. Сам автор так пише про свою книгу: “У романі “Білі одяги” я хочу зірвати маски, під якими ховається зло. Уразити його в саме чутливе місце. Мені хотілося б озброїти гарної людини безпомилковими критеріями для розпізнавання добра й зла або, як сказав мій читач, створити інструментарій добра”. Добро – це діяльний жаль, здатність прийняти чужі страждання на себе й активно протидіяти злу. Добро
Навпроти, зло безперспективно, хоча й маскується під добро. У романі показані гоніння на генетиків з боку псевдовчених (академік Рядно, його “ліва рука” Савл Брузжак, Краснов, Шашкова й ін.). Розгул темних сил нагадує моторошні часи інквізиції, полювання на відьом. У дворі провінційного інституту горять книги послідовників Менделя!
Вчені-генетики
У роман входить тема відплати. Рядно і його спільники приречені на історичне забуття. На похорони “народного академіка” не приходять навіть близькі його “соратники”. Навпроти, доля Федора Івановича Дежкина, що видавило із себе раба, складається щасливо. Він зустрічається з Леною, що стає його дружиною, ростить двох дітей. Добра пам’ять нащадків – вища нагорода вченому за його мужність, за активну протидію злу. Фінал книги може здатися злитком вуж легенею, занадто щасливим. Але не будемо забувати, що щастя це далося дорогою ціною. Прав Гете, що сказав в “Фаустові”: Лише той гідний життя й волі, Хто щодня йде за них на бій!