Проаналізуйте поєднання комічного і жахливого в новелістиці Е. По (“Окуляри”, “Обдурення як точна наука”, “Чорний кіт”, “Маятник і провалля”, “Машкара червоної смерті” та ін. )
Проаналізуйте поєднання комічного і жахливого в новелістиці Е. По (“Окуляри”, “Обдурення як точна наука”, “Чорний кіт”, “Маятник і провалля”, “Машкара червоної смерті” та ін. ).
Новели Е. По поділено на декілька тематичних груп: психологічні або логічні, науково-фантастичні, детективні. Особливості творів письменника полягали в тому, що у них розповідалося про якісь незвичайні життєві події, овіяні романтичними пригодами головних героїв, сюжет розгортався стрімко, захоплююче, а фінал виявлявся цікавим і несподіваним.
Основні мотиви новелістики Е. По:
-письменник вважав, що можливості людського розуму безмежні; – митець славив людину та її моральну міць;
-боротьба розуму людини з “небезпечним” відбувалася з перемінним успіхом – то тріумфував розум, то перемогу отримували “темні сили”;
-неправдоподібний сюжет, жахлива і таємнича атмосфера, яка оточувала героїв; і в той же час події, які підкріплені сотнею деталей з реальної дійсності,
-тема розпаду людських стосунків (частіше сімейних), божевілля і загибелі;
-в основі – принцип гармонії, принцип виключного, навіть аморального;
-стрижневий принцип – логічний аналіз подій.
У творчості Едгара По поєднане ірраціональне і раціональне, страшне і таємниче, що одержало пояснення як цілком природне явище. “Правда – дивна штука, як ви вже знаєте, більш ніж дивна, ніж сама фантазія,” – стверджував Едгар По в оповіданні “Яку написати новелу для журналу “Блеквуд”; “Правда чудніша за вигадку” – повторював він у оповіданні “Тисяча друга казка Шахерезади” (1845).
Едгар По створив 64 оповідання та 2 повісті. Його “Страшні” новели – це майстерне розкриття своєрідності та глибини людської психіки маніяка-вбивці, божевільний перехід від несамовитої радості до страху та відчаю. Але при цьому автор не забував наголошувати, що радість, народжена свідомістю, не буде покараною, а страх – це загроза розкриття злочину. З нотою іронії Е. По зобразив поведінку божевільних, які успішно грали роль цілком нормальних людей; а психічно здорових часто приймали за психічно хворих, показавши при цьому, що межа між психічним здоров’ям та божевіллям могла бути не спіймана.
У новелі “Чорний кіт” спочатку постали таємниці та незрозумілість, а вкінці – мука нечистої совісті за вбивство жінки, яка посміла протистояти у хвилину роздратування. Деградація головного героя – оповідача – пояснювалася його постійним пияцтвом, ненавистю до “двійника” – кота “із шибеницею на грудях”.
В оповіданні “Провалля і маятник” (1840) розказано про боротьбу нелюдської жорстокості з людським розумом. Сюжет нагадав сповільнену кінозйомку. Завдання Е. По – проаналізувати поведінку людини у хвилину катування. Людина засуджена. У момент оголошення смертельного вироку вона втратила свідомість. Засуджений почував себе у кромішній темряві склепу, він переживав страх. Едгар По зобразив очікування в муках смерті як найбільш витончений вид катування. Жертва лежала на дні склепу, зв’язана по руках і ногах, а над головою на стелі висів зловіщий маятник – сокира. Загибель породила жах. Проте своїм завданням письменник вбачав показ зростання сили розуму людини у боротьбі зі страхом. У цьому оповіданні героя вирвали із рук інквізиції війська переможної армії. Але найчастіше переможцем людських жахів у творах Е. По ставав людський розум, здатний до аналізу та самоаналізу (“Сфінкс”, “Попереднє поховання”).
Письменник-романтик розширив межі можливого для людської істоти, вивівши його за межі реального. Бездоганне кохання героя до померлої коханої змусило мертву повернутися у світ живих (“Морелла” (1835)).
Діапазон космічного у Едгара По дуже широкий: від нещадних сатиричних гротесків до м’якого необразливого гумору. Оповідання “Окуляри” (1844) являло собою квінтесенцію безглуздя, зробленого сором’язливим хлопцем, котрий не бажав носити окуляри. Автор вигадував для нього різні види покарання: хлопець закохувався у свою прабабусю і ледь не одружився з нею.