Про великий подвиг народу в роки війни (на прикладі поеми “Василь Теркин”)
Художня література періоду Великої Вітчизняної війни має ряд характерних рис. Головні її особливості – патріотичний пафос і установка на загальну доступність. Удачнейшим прикладом такого добутку по праву вважається поема Олександра Трифоновича Твардовского “Василь Теркин”. Першого її глави були опубліковані у фронтовій печатці в 1942 році. Автор вдало назвав свій добуток “книгою про бійця, без початку й кінця”. Кожна наступна глава поеми являла собою опис одного військового епізоду
Художнє завдання, що поставив перед собою
Ні, товариш, зло й гордо,
Як закон велить бійцеві,
Смерть зустрічай віч-на-віч
И хоча б плюнь їй у морду,
Якщо все прийшло кконцу.
Нерідко доводиться героєві поеми зіштовхуватися зі смертю. Однак життєрадісність і природний гумор допомагають йому впоратися зі страхом, перемагаючи саму смерть. Теркин звично ризикує власним життям. Наприклад, він у крижаній воді переправляється через ріку й налагоджує зв’язок, забезпечуючи успішний результат настання. Замерзлий Теркину надають медичну допомогу, він жартує:
Розтирали, розтирали…
Раптом він мовить, як у сні:
– Доктор, доктор, а чи не можна
Зсередини погрітися мені?
Поема “Василь Теркин” може по праву вважатися одним з істинно народних добутків. Цікаво, що багато хто її рядки перекочували в усне народне мовлення або ж стали популярними віршованими афоризмами. Можна привести ряд прикладів: “Смертний бій не заради слави – заради життя на землі”, “сорок душ – одна душа”, “переправа, переправа – беріг лівий, беріг правий” і багато хто інші. Василь Теркин – майстер на всі руки. У суворих військових умовах він не втратив смак до мирної праці: уміє й годинники полагодити, і нагострити стару пилку. Крім того, Теркин – майстер грати на гармоніці, він розважає товаришів по зброї, безкорисливо дарує їм мінути радості
Хто ж він – Василь Теркин?
Словом, Теркин, той, котрий
На війні лихий солдат,
На гулянці гість не зайвий,
На роботі – хоч куди.
Прототипом Василя Теркина став весь народ, що боровся з фашистами. Сьогодні із упевненістю можна сказати, що ця поема Твардовского залишається одним з найбільш улюблених добутків про ІІ світовий’ війні
Художня література періоду Великої Вітчизняної війни має ряд характерних рис. Головні її особливості – патріотичний пафос і установка на загальну доступність. Удачнейшим прикладом такого художнього твору по праву вважається поема Олександра Трифоновича Твардовского “Василь Теркин”.
Першого розділу поеми “Василь Теркин” були опубліковані у фронтовій печатці в 1942 році. Автор вдало назвав свій добуток “книгою про бійця, без початку, без кінця”. Кожна наступна глава поеми являла собою опис одного фронтового епізоду. Художнє завдання, що поставив перед собою Твардовский, була дуже складна, адже результат війни в 1942 році були далеко не очевидні
Головний герой поеми – солдатів Василь Теркин. Недарма його прізвище співзвучне слову “терти”: Теркин колишній солдат, учасник війни з Фінляндією. У Великій Вітчизняній війні він бере участь із перших днів: “у лад із червня, у бій з липня”. Теркин – втілення російського характеру. Він не виділяється ні значними розумовими здатностями, ні зовнішньою досконалістю:
Скажемо відверто:
Просто хлопець сам собою
Він звичайний:
Однак Теркина бійці вважають своїм хлопцем і радуються, що той потрапив саме в їхню роту. Теркин не сумнівається в остаточній перемозі. У главі “Два солдати” на питання старого, чи вдасться побити ворога, Теркин відповідає: “Поб’ємо, батько”. Основними рисами характеру Василя Теркина можна вважати скромність і простоту. Він переконаний, що щирий героїзм полягає не в красі пози. Теркин думає, що на його місці кожний російський солдат надійшов би точно так само. Необхідно звернути увагу й на відношення Теркина до смерті, що небайдуже в бойових умовах:
Ні, товариш, зло й гордо,
Як закон велить бійцеві,
Смерть зустрічай віч-на-віч
И хоча б плюнь їй у морду,
Якщо все прийшло кконцу.
Нерідко доводиться героєві поеми зіштовхуватися зі смертю. Однак життєрадісність і природний гумор допомагають йому впоратися зі страхом, перемагаючи в такий спосіб саму смерть. Теркин звично ризикує власним життям. Наприклад, він у крижаній воді переправляється через ріку й налагоджує зв’язок, забезпечуючи успішний результат бою
Коли замерзлому Теркину надають медичну допомогу, він жартує:
Розтирали, розтирали…
Раптом він мовить, як у сні:
-і-Доктор, доктор, а чи не можна
Зсередини погрітися мені?
Теркин готовий плисти назад, проявляючи тим самим незвичайну волю й мужність
Поема “Василь Теркин” може вважатися одним з істинно народних добутків. Цікаво, що багато рядків із цього добутку перекочували в усне народне мовлення або ж стали популярними віршованими афоризмами. Можна привести ряд прикладів: “Смертний бій не заради слави – заради життя на землі”, “сорок душ – одна душа”, “переправа, переправа – беріг лівий, беріг правий” і багато інші
Василь Теркин – майстер на всі руки. У суворих військових умовах він не втратив смак до мирної праці: уміє й полагодити годинники, і нагострити стару пилку. Крім того, Теркин – майстер грати на гармоніці, він розважає товаришів по зброї, безкорисливо дарує їм мінути радості. Хто ж він – Василь Теркин?
Словом, Теркин, той, котрий
На війні лихий солдат,
На гулянці гість не зайвий,
На роботі – хоч куди.
Прототипом Василя Теркина став весь народ, що бореться. Сьогодні із упевненістю можна сказати, що поема “Василь Теркин” залишається одним з найбільш улюблених добутків про другу світову війну.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)