Василь Теркин характеристика образу Теркина Василя Івановича

Теркин Василь Іванович – головний герой поеми, рядовий піхотинець(потім офіцер) із смоленських селян(“Просто хлопець сам собою / Він звичайний”); Т. утілює кращі риси російського солдата і народу в цілому. В якості імені для персонажа Твардовский використав ім’я головного героя роману П. Боборыкина “Василь Теркин”(1892). Герой на ім’я Василь Теркин фігурує у віршованих фейлетонах Твардовского періоду радянсько-фінської війни(1939-1940); ср. слова героя поеми : “Я другу, брат, війну / На віку воюю”.

Поема побудована як ланцюг

епізодів з військового життя головного героя, які не завжди мають безпосередній подієвий зв’язок між собою. В главі “На привалі” Т. з гумором розповідає молодим бійцям про будні війни; говорить, що воює з самого початку війни, тричі був в оточенні, був поранений. В главі “Перед боєм” йдеться про те, як в перші місяці війни в групі з десяти бійців, що виходять з оточення, Т. був “як би політрук”, повторюючи одну “політбесіду”: “Не сумуй”. В главі “Переправа” Т.

Щоб відновити зв’язок з підрозділами, що настають, які знаходяться на протилежному березі річки, двічі перепливає її в

крижаній воді. В главі “Теркин поранений” герой, проводячи під час бою телефонну лінію, самостійно займає німецький бліндаж, але потрапляє в нім під обстріл власної артилерії; Т. поранений, проте танкісти, що настають, рятують його, відвозивши в санбат. В главі “Про нагороду” Т.

Комічно розповідає про те, як поводився б, повернувшись з війни в рідне село; говорить, що для показності йому абсолютно потрібна медаль. В главі “Гармонія” Т. повертається з госпіталю після поранення; по дорозі зустрічає танкістів, що врятували його, грає на гармонії, що належала їх убитому командирові, і вони на прощанні віддають гармонію йому. В главі “Два солдати” Т.

По дорозі на фронт опиняється у будинку старих селян, допомагає їм по господарству, розмовляє із старим хазяїном, що воював в першу світову війну, і на прощанні на його питання: “Поб’ємо ми німця / Або, може, не поб’ємо”? – відповідає: “Поб’ємо, батько”. В главі “Про втрату” Т. розповідає солдатові, що втратив кисет, як, привезений танкістами в санбат, виявив пропажу шапки і молоденька санітарка подарувала йому свою; він сподівається зустріти її і повернути шапку. Т. дарує свій кисет бійцеві замість втраченого. В главі “Поєдинок” Т.

Вступає в рукопашний бій з німцем і, насилу долаючи, бере його в полон. В главі “Хто стріляв”? Т. з рушниці несподівано для себе збиває німецький штурмовик; сержанта Т., що заздрить йому, заспокоює: “Не горюй, у німця цей / Не останній літак”. В главі “Генерал” Т. викликають до генерала, який нагороджує його орденом і тижневою відпусткою, – проте з’ясовується, що використати його герой не може, оскільки його рідне село доки зайняте німцями. В главі “Бой у болоті” Т.

Жартами підбадьорює бійців, що ведуть важкий бій за місце, що називається “населений пункт Борки”, від якого залишилося “місце чорне одно”. В главі “Про любов” з’ясовується, що у героя немає дівчини, яка б проводила його на війну і писала йому листи на фронт; автор жартівливо закликає: “Обернете ніжний погляд, / Дівчата, до піхоти”. В главі “Відпочинок Теркина” нормальні побутові умови представляються героєві “раєм”; відвикнувши спати в ліжку, він не може заснути, поки не отримує пораду – надіти на голову шапку, щоб імітувати польові умови.

В главі “В настанні” Т., коли вбивають командира взводу, бере командування на себе і першим уривається в село; проте герой знову важко поранений. В главі “Смерть і воїн” Т., лежачи пораненим в полі, розмовляє із Смертю, що умовляє його не чіплятися за життя; врешті-решт його виявляють бійці похоронної команди, і він говорить їм: “Приберіть цю бабу, / Я солдат ще живий”; вони доставляють його в санбат. Глава “Теркин пише” є листом Т. з госпіталю до однополчан: він обіцяє неодмінно повернутися до них.

В главі “Теркин – Теркин” герой зустрічає однофамільця – Івана Теркина; вони сперечаються, хто з них “істинний” Теркин(це ім’я стало вже легендарним), але не можуть визначити, оскільки дуже схожі один на одного. Суперечку вирішує старшина, який пояснює, що “За статутом кожній роті / Буде наданий Теркин свій”. Далі, в главі “Від автора”, зображається процес “міфологізації” персонажа; Т. названий “святим і грішним росіянином чудо-человеком”.

В главі “Дід і баба” знову йде мова про старих селян з глави “Два солдати”; провівши два роки в окупації, вони чекають настання Червоної Армії; у одному з розвідників старий дізнається Т., який став офіцером. В главі “На Дніпрі” говориться про те, що Т. разом з армією, що настає, все ближче до рідних місць; війська форсують Дніпро, і, дивлячись на звільнену землю, герой плаче. В главі “По дорозі на Берлін” Т. зустрічає селянку, колись викрадену в Німеччину, – вона повертається додому пішки; разом з солдатами Т.

Дарує їй трофеї: коня з упряжкою, корову, вівцю, домашнє начиння і велосипед. В главі “В лазні” солдата, на гімнастерці якого “Ордену, медалі в ряд / Жарким полум’ям горять”, захоплені бійці порівнюють з Теркиным: ім’я героя вже стало прозивним.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Василь Теркин характеристика образу Теркина Василя Івановича

Categories: Шкільні твори

Links