Природо, мати невмируща
Первісні люди тому й вижили, що шанували природу, серед якої вони були не гостями, а єдиним цілим. Чи то з великих чиїхось амбіцій, чи то недолугий розвиток цивілізації призвів до того, що люди стали розділяти: вона – Природа, і ми – люди. Це була помилка, яка й до сьогоднішнього дня ніяк не виправляється. Не хочу сказати, що цим усі нехтують, але не надають, на жаль, того значення, як це варто було б зробити.
Погляньмо на себе трохи збоку: взимку утеплені в різноманітний одяг, влітку теж маємо щось для естетики прикрити своє тіло; і здається,
Та чи збагнули ми це? Кожен із нас живе поблизу якогось водоймища чи річки. Розпитайте старожилів, який вони-мали вигляд ще років 15-20 тому, і ви жахнетеся від нашого хижацького ставлення до природи, коли не просто байдужість
Певно, колись так станеться, що людство не тільки розумно буде використовувати величезні земні й сонячні блага, а й уміло, залежно від конкретних умов, регулюватиме ці зміни. А для цього слід стрімко розвивати наші знання про Всесвіт, економно витрачати природні ресурси, ціна яких зростає. Час дбати про Майбутнє.