Оповідання Г. Косинки “Мати” і “Гармонія”

Добуток композиційно зважений, сюжет розвивається динамічно, дія напружене. Для смертельно хворої матері негайно потрібний лікар… Але як його привезти, коли навколо йде стрілянина. Під натиском більшовиків відступають білополяки. Вони відбирають коней, мобілізують підведення й чоловіків для перевезення зброї. І Андрія можуть забрати. Але велике почуття синівської любові перемагає страх. Андрій виїхав знадвору на підведенні, хоча надії прорватися крізь пекло практично не було. За селом його ловлять білополяки й примушують підвозити зброю

У

душі кипить ненависть, ризикуючи життям, воно хоче вирватися: “Плювати мені, що б’ється в гарячці армія. У мене будинку так само б’ється мати!..” І хоча йому вдалося добратися додому, але він уже не застає живої неньки. Симпатії письменника завжди на стороні найбідніших шарів селянства. Правда, у його добутках події часто розвиваються нібито самі по собі, і іноді важко встановити, де авторське бачення миру, а де світогляд героя. Саму сутність куркульства викриває Косинка в оповіданні “Гармонія”. Добро Кирила Смолярчука, героя добутку, робота найманців, таких, як брат Василь і Григорій. Брати попадають

у руки штабс-капітана Мичугина, їх мордуют. Сам капітан, “схожий особою на пса”, зі звірячим задоволенням робить розправу. Від смерті їх рятує сестра… У Василя, старшого, прокидається почуття людського достоїнства. Йому завжди буде соромно за крадіжку проса й за те, що сестра повинна була за їхнє життя віддати дівочу честь. Дорогою ціною дісталася їм воля. Старший прозріває. Він розуміє, що для кращого, вільного життя необхідно звільнитися з-під ярма таких жмикрутів, як Смолярчук… І вибирає свій шлях. “Василь поцілував брата потрісканими губами, подивився йому в очі, сповнені жалі, ще й рукою пригорнув до грудей… Ніколи так не прощався Гришка із братом! І на братове: “А ти куди?” – відповів: “Я? У військо. До більшовиків”. Більшість оповідань і новел побудовані на контрастах, на грі світла й тьми в душах героїв

Але всі добутки оптимістичні, кожний несе віру в людську гуманістичну першооснову. У них немає й тіні безвихідності. Письменник вірив у добрий початок людини, що у складних умовах соціального й національного гноблення виборював вільне життя, ішов на смерть за кращі ідеали, крізь тьму пробивався до світла. У щасливе Майбутнє вірило й щедре Косинчино серце, що охороняло й захищало інтереси рідного народу, самовіддано піднялося на побудову нового життя


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Оповідання Г. Косинки “Мати” і “Гармонія”

Categories: Нові твори

Links