Поєднання типового та індивідуального в образах повісті “Кайдашева сім’я” ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ
Одне з найпочесніших місць в українській літературі належить Іванові Семеновичу Нечую-Левицькому. Зі сторінок його творів ми дізнаємося про життя тогочасного села, про звичаї народу; створене письменником сплетіння різноманітних людських характерів породжує живу тканину його романів і повістей.
У повісті “Кайдашева сім’я” розповідається про родину Омелька Кайдаша, про звичаї і порядки пореформеного українського села.
Сім’я Кайдашів – типові сільські мешканці. Усі вони працьовиті: чоловіки працюють у полі, роблять
Омелько Кайдаш працьовита людина, яка постуво спивається, втрачаючи всі свої найкращі риси, сам інтерес до життя. Рутинність повсякденного життя, безвихідність становища небагатого селянина, відсутність духовного розвитку роблять для нього життя зовсім нецікавим, викликають бажання втопити все горілці.
Образи Карпа і Лавріна переконують, що жорстокість та егоїзм здатні зробити здорову та енергійну людину дріб’язковою, обмеженою у
У Марусі Кайдашихи довге, сповнене важкої праці життя викликає тепер бажання відпочити за рахунок праці інших. Тому вона намагається перекинути всю хатню роботу на невісток, не переймаючись справедливістю такого вчинку. Зустрівши опір з боку Мотрі, вона починає сваритися, відчуває ненависть до старшої невістки. Покірливість Мелашки викликає у свекрухи бажання ще більше її пригноблювати.
“Кайдашева сім’я” належить до жанру соціально-побутової повісті. На прикладі життя однієї сім’ї письменник стверджує, що в умовах дрібновласницького, наповненого вузькими повсякденними інтересами існування, спотворюються людські характери, розвиваються егоїзм, жадібність, заздрість. Люди стають жорстокими, дріб’язковими, жалюгідними. Панує повна бездуховність.