“Похорон друга” – величний реквієм воїнам, загиблим у боях за Батьківщину ПАВЛО ТИЧИНА
ПАВЛО ТИЧИНА
“Похорон друга” – величний реквієм воїнам, загиблим у боях за Батьківщину
Велика Вітчизняна війна була страшною трагедією для багатьох народів Європи. Не було людини, якої б вона так чи інакше не торкнулася. Особливо це стосується радянських республік, які прийняли основний удар фашистів на себе. Хоч, судячи з назви, твір поеми П. Тичини “Похорон друга” стосується лише близької до поета людини, але насправді це реквієм усім тим, хто віддав своє життя за Батьківщину.
Ліричний герой, почувши похоронний оркестр,
Ярослав і Степан зливаються разом із тисячами інших загиблих в єдиний образ оборонця Вітчизни від страшної фашистської навали. Тому ліричний герой бере безпосередню участь у похороні. Він немов проводжає в останню дорогу друга, якого вже ніколи не побачить.
Лейтмотивом твору є основна думка строфи “Усе міняється,
…Братове! Жить
В віках той житиме, хто Батьківщину
Обороняв!
Живому народові ліричний герой протиставляє мертвий фашизм, ідеї і прагнення якого є неприродними, більше того, антиприродними.
Так, хоча тема, як видно із назви – “Похорон друга”, – є досить песимістична, але тональність поеми, її основна ідея переборює цей песимізм, викликаний особистим горем ліричного героя. Поема набуває життєстверджуючого звучання, сповнена віри у перемогу над фашизмом, бо є у нашого народу такі герої, як Ярослав і Степан, бо загибель фашизму викликана антиприродністю його існування.