Часто ми не замислюємось про те, як нам пощастило в житті. Дивлячись на сусіда, в якого новий смартфон, дорожчий і крутіший, в якого новеньке авто чи кількаповерховий будинок, ми хочемо більше і більше. Ми не цінуємо того, що знаходиться в нас під носом, однак прагнемо того, що є в когось. Чи правильно це? Та звичайно ні, однак це сувора правда життя. Не стільки нам погано з тим станом речей, що є у нас, як, озирнувшись по сторонах, ми бачимо ще кращі варіанти і починаємо бідкатися на свою неміч і безсилля. І тоді ми, склавши руки, починаємо давати волю
фантазії. “А якби… А якщо б…” – подумки починаємо мріяти. Та не “якби” і не “якщо б”. Жити то потрібно зараз! Життя дається людині один раз. І лише від неї самої залежить яким воно буде. Хочете марнувати свої дні на те, щоб плекати ілюзії і заздрити як живуть інші, то будь ласка. Але, я переконаний, що це не той варіант, якого варто притримуватися. Кожна наша хвилина неповторна і безцінна. Втратити хоч один день, це вже великий злочин. А втратити реальність задля того, аби існувати в мріях, – взагалі непоправимий тяжкий гріх. Ми маємо бути щасливими від того, що Творець посилає нам сили жити,
дихати, переборювати труднощі та поразки, знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Є люди, яким повезло менше, ніж нам. Однак, якщо навіть люди з особливими потребами пристосовуються до життя і радіють кожному дню, то, гадаю, треба переглянути своє відношення до нього. Не потрібно витрачати свій дорогоцінний час на ілюзії, живімо зараз, сьогодні, адже життя таке прекрасне.