Пошуки сенсу життя героями шукшинских оповідань
Василь Шукшин – один з тих письменників, які не просто потрібні людям. Його добутку людям крайне необхідні. Добутку цього письменника залучають гостротою постановки споконвічної проблеми про зміст жизні. “Що з нами відбувається? ” – як би хоче запитати В. Шукшин своїми оповіданнями Зовнішні події в провинищеннях В. Шукшина не є головними.
Сюжет у нього – тільки привід, щоб почати розмова. Частіше героями оповідань письменника виступають люди прості, але завжди небайдужі. Вони замислюються над основами буття й всі частіше звертаються
Так, в “Калині червоної” зміни в душі головного героя Прокудина відбуваються тільки під влиянием сили “зустрічного добра”. Шукшин вірив, що “запаси добра” у людській душі безмежні. В оповіданнях В. Шукшина одне із провідних
Такий головний герой оповідання “Чудик”. Автор настойчиво підкреслює його чудакуватість, що отлисподівається героя від інших, “правильних” людей. Цей прийом допомагає розкрити кращі людські якості Чудіка: правдолюбство, совісність, доброту. Оповідання построен у формі викладу подій, случившихся під час відпускної поїздки Чудика “до брата на Урал”.
Різні історії, які не були зрозумілі іншими, відбувалися з героєм оповідання. Проте, у цих епізодах раскриваются прекрасні властивості душі героя: чесність, скромність, сором’язливість, бажання зробити добро людям. Але що ж з нами відбувається? Чому ж багато з людей не можуть зрозуміти Чудика й уважають його дивною людиною? Невже не можна було простити дивацтва головного героя й пошкодувати його?
Адже коли, приміром, він розфарбовував дитячу коляску, то думав тільки про добро, про те, щоб було гарніше й краще. А от ще один “чудик” з оповідання “Материнське сірийдце”. Витька Борзенков поїхав у місто продавати сало, щоб заробити на весілля грошей А потім небагато погуляв. І коли украли гроші, вирішив помститися, жорстоко побивши декількох міських, у тому числі й міліціонера. Мати, довідавшись про лихо, що струсила з її сином, питается його виправдати.
“Материнське серце, воно мудре, але там, де замаячіло лихо рідному дитю, мати не здатна сприймати сторонній розум, і логіка отут ні при чому”. Мати є мати. Вона готова все віддати заради свого сина.
Тільки чи завжди цінують діти самопожертва матерів, тепло й силу материнського серця? Сам Василь Шукшин уважав матір найдорожчою й близькою людиною. Він успадкував від своєї матері редкий дарунок – серцеве тепло. А пізніше прагнення до “празднику душі” успадкували й шукшинские герої.
У последних своїх роботах В. Шукшин писав: “Мати – саме шановне, що не є в житті, саме рідне, вся складається з жалості… Відніми-Ка в неї жалість, залиш їй вище утворення, уміння виховувати, повага… Залиш їй всі, а відніми жалість… Отчий народ піднімається весь у гніві, коли на порозі ворог? Тому, що всім шкода матерів, дітей, рідну землю”.
Герої шукшинских оповідань – це в основному люди з незадоволеною духовною потребою. Звідси і їхнього дивацтва, іноді зовсім безневинні, а інший раз на грані порушення закону й навіть за цією гранню Сам В. Шукшин постійно сумнівався, болісно размишлял про наше життя, задавав нескінченні питання самому собі, часто не знаходячи на них задовільні відповіді. І багато хто його герої схожі на його творця: бентежні, що нерідко надходять всупереч здоровому глузду, собі на шкоду. Але завжди письменник цінував у людині щирість, прямоту, добрий початок.
Навіть у самому заблудшем человеке він хотів бачити щось гарне, що піднімає його над прозою життя
(1 votes, average: 5.00 out of 5)