Пошук нових шляхів у мистецтві – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – ВЕЛИКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЕТ
ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ
§ 1. ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – ВЕЛИКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЕТ
Пошук нових шляхів у мистецтві
За роки південного заслання Пушкін здобув славу як романтичний співець. Проте сам поет уже відходив від романтичних ідеалів: шукаючи нових шляхів у мистецтві, ще у травні 1823 року він розпочав роботу над романом “Євгеній Онєгін”. Своєрідний підсумок романтичному періоду своєї творчості Пушкін зробив в одному з найвідоміших віршів – “До моря”. Писати цей твір він почав ще в Одесі, завершив у Михайлівському. То
Нове заслання стало тяжким випробуванням. Самотність і одноманітність сільського життя були незвичними, а іноді й дуже болісними для поета. Але перебування в Михайлівському виявилося не тільки творчо плідним, але й цілющим для Пушкіна. Критики назвуть роман “Євгеній Онєгін” “енциклопедією російського життя”. Враження від перебування в Михайлівському стало важливими сторінками цієї “енциклопедії”. Побут селян і панських садиб, характери й природа, народні вірування и легенди
У ніч з 3 на 4 вересня 1826 року до Пушкіна у Михайлівське прибув фельд’єгер із наказом негайно їхати у Москву, де в той час із нагоди коронації перебував новий цар Микола І. 8 вересня Пушкін прибув у Москву, і, як свідчать біографи, відразу ж із дороги його доставили у кабінет Миколи І, де відбулася довга бесіда між царем і поетом. Пушкіну дозволили жити у Москві, а з Миколою І склалися “особливі” стосунки: Пушкін “звільнявся” від звичайної цензури, сам цар визвався бути його цензором.
На своє нове становище Пушкін покладав великі надії. Але незабаром з’ясувалося, що конфлікт поета й влади не знайшов свого вирішення. Пушкін не міг звертатися до царя з приводу кожного зі своїх нових віршів, тому більшість творів спочатку потрапляла до начальника III відділу канцелярії імператора Бенкендорфа. Саме в листі до цього чиновника у 1835 році Пушкін так визначив своє “особливе” становище: “Жоден із російських письменників не зазнає більших утисків, ніж я”. “Бориса Годунова” не дозволили не тільки надрукувати, але й заборонили його читання. У цей час Пушкін розмірковував над роллю і значенням поета й поезії у суспільстві, що знайшло своє вираження у віршах “Аріон”, “Поет і юрба”, “Поету”.
Навіть звичайні факти біографії Пушкіна відбивають стан внутрішнього неспокою поета у другій половині 20-х років. У листопаді 1826 року, після розмови з царем і нетривалого перебування в Москві, Пушкін повернувся в Михайлівське, але вже у грудні цього ж року залишив село і знову приїхав до Москви, звідти, у травні 1827 року,- у Петербург. У 1828 році кілька разів звертався із проханням дозволити йому тривалу подорож до діючої армії на турецький фронт, за кордон – в Європу і в Азію, але отримав відмову. Наприкінці 1828 – на початку 1829 року Пушкін кілька разів переїжджав із Москви до Петербурга і назад, між цим здійснюючи кілька подорожей у Тверську губернію в маєток своїх друзів Вульфів. Нарешті в березні 1829, посватавшись до Наталії Гончарової і не отримавши певної відповіді, без дозволу влади виїхав на Кавказ через Орел, Кубань, Тифліс, Карс, Арзрум. У вересні 1829 року він був уже в Москві, через деякий час приїхав у Петербург, де марно намагався отримати дозвіл супроводжувати посольство в Китай. Прохання Пушкіна відвідати Полтаву теж не задовольнили.
Життя Пушкіна в ті роки здавалося досить бурхливим. Проте небагато з тих, хто зустрічався з Пушкіним, могли здогадуватися про глибокі, подекуди трагічні роздуми поета. Саме в цей час він осмислював підсумки розвитку декабристського руху, роль особистості в історії, закономірності історичного прогресу. У ці роки були створені “У глибині сибірських руд…”, “Друзям”, “Анчар”, “На схилах Грузії лежить уж ночі мла…” та багато інших ліричних віршів, які розкривають багатство внутрішнього світу поета. У ці ж роки Пушкін створив поему “Полтава”, розпочав історичний роман про епоху Петра І (“Арап Петра Великого” – саме під такою назвою він друкувався вже після смерті Пушкіна), написав кілька статей, в яких відобразилося його ставлення до сучасної літератури, роздуми над шляхами її розвитку. У ці роки виникла і більшість задумів, які втілилися у творах так званої Болдінської осені Пушкіна.
Болдінська осінь – це осінь 1830 року, коли Пушкін, отримавши нарешті згоду на шлюб із Н. Гончаровою, вирушив до Нижегородської губернії у батьківській маєток Болдіно, поблизу якого було невеличке село, виділене батьком синові. Пушкін розраховував уладнати справи за кілька днів і повернутися до Москви. Але доля судила йому інше. У Москві розпочалася епідемія холери, повернутися туди до кінця карантину він не мав ніякої можливості, тому три місяці мусив залишатися у Болдіно. У вересні Пушкін завершив роботу над романом
“Євгеній Онєгін”, написав повісті “Гробовщик” і “Панянка-селянка”, “Казку про попа й робітника його Балду”, цілу низку віршів. У жовтні, крім численних віршів, створено повісті “Заметіль”, “Постріл”, “Станційний доглядач”, “Будиночок у Коломні”, дві “маленькі трагедії” – “Скупий рицар”, “Моцарт і Сальєрі”, писав, але спалив десяту главу “Євгенія Онєгіна”. У листопаді виникло ще дві “маленькі трагедії” – “Кам’яний гість” і “Бенкет під час чуми”, а також повість “Історія села Горюхіна”, критичні статті, вірші. У Болдінську осінь талант Пушкіна досяг повного розквіту.
Останні роки життя Пушкіна були творчо напруженими й плідними. Було написано понад 70 віршів, серед яких “Осінь”, “Пісні західних слов’ян”, “Хмара”, “Знову я відвідав…”, “Я пам’ятник собі поставив незотлінний…”, пушкінські казки, які відкрили ще одну яскраву рису його таланту, поема “Мідний вершник”, повість “Капітанська дочка”, історичні твори “Історія Петра” та “Історія Пугачова”. У 1836 році Пушкін почав видавати журнал “Современник” (“Сучасник”), був сповнений нових планів і задумів. Але здійснитися їм уже не судилося. 29 січня 1837 року Пушкін помер від рани, яку отримав на дуелі. Про причини дуелі писали багато і сучасники поета, і дослідники його творчості, але одностайної думки не дійшли: була та дуель випадковим збігом обставин чи заздалегідь спланованою інтригою.
Україна у світовому культурному просторі
Життя і творчість Пушкіна пов’язані з Україною. Під час південного заслання поет тривалий час жив в Одесі, бував у Києві, Тульчині, Василькові. Природа України відображена у безсмертній поемі “Полтава”. У планах поета було написати нарис про історію України, до цього нарису Пушкін склав план і написав вступні сторінки.
Українською мовою твори Пушкіна перекладали ще за життя поета Л. Боровиковський і Є. Гребінка. Згодом з’явилися переклади С. Руданського, М. Старицького, Олени Пчілки, І. Франка, Б. Грінченка, П. Грабовського, М. Черняхівського. У XX столітті до віршів Пушкіна звернулися майстри поетичного перекладу М. Зеров, М. Драй-Хмара, Юрій Клен (Освальд Бургардт), П. Тичина, М. Рильський, А. Малишко та ін.
Перевірте себе
Як минули дитячі роки поета?
Де поет здобував освіту? Хто були його друзі?
Коли починається творча діяльність О. Пушкіна? Які перші твори він написав?
Де поет перебував на засланні? Які твори віддзеркалюють настрій поета в той час?
Які місця в Україні пов’язані з іменем поета?
Які прозові твори написав 0. Пушкін?
Поміркуйте і дайте відповідь
Які твори О. Пушкіна ви читали в дитинстві, попередніх класах? Яке враження вони на вас справили?
Чому, почавши свій творчий шлях із поезії, у зрілому віці Пушкін “прийшов* до прози?
Прочитайте епіграф до параграфа. Як ви зрозуміли думку великого російського письменника Ф. Достоєвського?
Візьміть участь у дискусії
Яку роль виконує поет у суспільстві?
(2 votes, average: 4.00 out of 5)