“Поезія до душі”

Серед прочитаних мною творів є багато поезій. Найбільше мені до вподоби творчість Ліни Костенко. Будучи духовним нащадком таких геніїв українського слова як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, вона є поетом у найповнішому, справжньому розумінні цього слова. Поетів такого рівня народжується дуже мало – один-два на століття. Кожний поет має свої теми і проблеми, які є наскрізними у його творчості. До них у нього особливий потяг.

Для Ліни Костенко є дуже важливою тема природи. В неї присутня вражаюча здатність тонко відчувати з нею

свою єдність, спорідненість. Відношення поетичної героїні до природи часом набуває тривожної та задушевної інтонації. Найвиразніше це проявляється в вірші “Виходжу в сад, він чорний і худий”.

В ній чітко виявляється прихований зміст. Він виявляється в тому, що справжня дружба є безкорисливою, вона заключається в тому, аби підтримати один одного в важкий час.

Шедевром мистецтва поезії є також “Осінній день, осінній день, осінній”. З перших його рядків запам’ятовується алітерація, яка додає тексту особливої магічної краси, зачарування.

Перші рядки навіюють думку про сонячний осінній

день, коли оточуючий світ, завдячуючи чистому безхмарному небу й прохолоднуватому повітрі, наповнений синявою. Традиційними “знаками” осені є айстри, що вже вражені першим морозцем, пташині вервички над полями.

Поезії Ліни Костенко заставляють просочитися неспокоєм за долю природи. Водночас спілкування з творчістю цієї геніальної поетеси є важливим уроком, на якому вивчаєшся прості та мудрі речі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

“Поезія до душі”