Подовження приголосних
1. Приголосні Д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
А) перед Я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім Р. множини), що закінчуються на – я, наприклад: насіння, колосся, волосся, зілля, гілля, бадилля, знаряддя, клоччя, роздоріжжя, сторіччя, піддашшя, а також у похідних від них (але: волосяний, колоситися). Якщо в Р. відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на – ів, подовження зберігається, наприклад: відкриттів, почуттів, здобуттів, життів;
Б) перед Я, ю, і, є в усіх відмінках
В) перед Ю в Ор. відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в Н. відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний, наприклад: віссю, міддю, даллю, міццю, намороззю, подорожжю, річчю, розкішшю; (але нехворощю)
Г) перед Я, ю у прислівниках типу навмання, спросоння, зрання, попідвіконню, попідтинню;
Д) перед Є, ю у формах теперішнього часу дієслова лити (литися), наприклад: ллє, ллю, ллєш, ллють,
2. Подовження не відбувається:
А) у словах: отой, оцей, отут, отам, отепер, отоді, піти, званий, дані, даний (але: дання, данник, подання);
Б) якщо в Ор. відмінку іменників жіночого роду III відміни м’який приголосний (зубний або шиплячий) стоїть не між двома голосними, наприклад: більшістю, областю, жовчю, Керчю, фальшю, честю, радістю, кволістю, заздрістю, вірністю, молодістю, пошестю, швидкістю, смертю.
Викладене вище правило стосується також слів: передмістя, тертя, повністю, зап ‘ястя, подільський від Поділля, трипільський від Трипілля, поліський від Полісся (але: боннський від Бонн, прусський від Пруссія, філіппінський від Філіппіни, даккський від Дакка).
(2 votes, average: 5.00 out of 5)