Подовження і подвоєння приголосних

Подовження приголосних в українській мові є в усному мовленні, а також передається воно однаковими літерами на письмі. Подовження приголосних звуків пояснюється різними причинами. В одних випадках воно виникало внаслідок словотворчих процесів: префіксації (оббити, віддати), суфіксації (годинник, змінний), основоскладання: (міськком, деффак), а в інших пояснюється змінами, які відбуваються у звуковому складі мови (занепад голосних неповного звучання [ъ], [ь], випадання та уподібнення приголосних): життя, зілля, піччю, суддя.
Подовження приголосних,

що виникає при словотворенні, ще називається подвоєнням. Воно з’являється внаслідок збігу двох однакових приголосних:
1) префікса й кореня: беззубий, беззаконня, безземелля, віддаль, віддавна, віддзеркалювати, роззброїти, роз-зичити, роззнайомитися, ззаду, оббілити, оббризкати, оббрити, контрреволюція, ірраціональний;
2) префікса й префікса: возз’єднання, ззамолоду, ззовні;
3) кореня або основи на – н (-н) і суфіксів – н (ий), – н'(ій), – ник, – нщ(я): спина – спинний, балкон – балконний, кінь – кінний, осінь – осінній, ранок – ранній, щоденник, письменник, підвіконний, віконниця,

Вінниця, туманний, туманність, туманно, законний, законність, законно;
4) кінця першої частини і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), юннат (юний натураліст), деффак (дефектологічний факультет), заввідділом (завідувач відділу);
5) основи дієслова минулого часу на [с] і афікса – ся: розрісся, понісся, пасся, трясся, але підносься;
6) подвоюються букви, що означають приголосні у наголошених прикметникових і прислівникових суфіксах – енн-, – анн-: здоровенний, непримиренний, нездоланно, старанно, але шалений, жарений, сказано, не зрівняний.
Подовженими (на письмі подвоєними) бувають м’які [д’], [т’], Із’],.[с’], [ц’], [У], [н’] і пом’якшені [ж1], [ч1], [ш’ приголосні тільки тоді, коли вони стоять між голосними.
Примітка.
У кількох словах подвоюються букви н, с, в, що позначають тверді приголосні: Ганна, ссати, ссавець, бовваніти, овва.
Подовжені приголосні бувають:
1. В іменниках середнього роду II відміни: знаряддя, питання, напуття, мотуззя, гілля, колосся, обличчя, сторіччя, узбережжя, Поділля, Залісся, Лівобережжя, а також у похідних словах: життєздатність, гіллястий та в деяких іменниках чоловічого і жіночого роду І відміни: Ілля, суддя, рілля, стаття.
Примітка.
Подовження зберігається у всіх відмінкових формах, крім родового множини: облич, питань, сторіч, роздоріж, знарядь. Частина іменників середнього роду в родовому відмінку має закінчення – їв. Перед ним подвоєння літер зберігається: почуттів, відкриттів, Іллів, суддів, але статей.
2. Перед [у] (орф. ю) в орудному відмінку однини іменників III відміни: сталлю, емаллю, тінню, ніччю, заполоччю, віссю, відповіддю, постаттю, зеленню, подорожжю, розкішшю, але: Керчю, повістю, радістю, честю, кров’ю, любов’ю, нехворощю, матір’ю, бо в них збіг двох приголосних та апостроф після р.
3. У прислівниках перед [а], [у] (орф. я, ю): навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню.
4. Перед [у], [е] (орф. ю, е) у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: наллю, виллю та ін.
Примітка.
У словах третій, третя, третє не подовжується.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Подовження і подвоєння приголосних

Categories: Твори з української літератури

Links