Початок шляху – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – ВЕЛИКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЕТ
ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ
§ 1. ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – ВЕЛИКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЕТ
Пушкін пішов із Життя у повному розвитку своїх сил і безперечно забрав із собою у домовину якусь велику таємницю. І ось тепер без нього ми цю таємницю розгадуємо.
Ф. Достоєвський
Олександр Сергійович Пушкін – перший російський письменник, який мав вплив на розвиток не лише російської, а й світової літератури. За життя світового визнання Пушкін не спізнав, хоча французький письменник Проспер Меріме називав його генієм. Усвідомлення значення творчості
Початок шляху
Олександр Сергійович Пушкін народився у Москві 26 травня (6 червня) 1799 року в сім’ї відставного майора, чиновника Московського комісаріату Сергія Львовича Пушкіна й дружини його Надії Осипівни (уродженої Ганнібал). Пушкіни були родовиті, але небагаті. Родина належала до освіченої частини московського вищого товариства. Дядько Пушкіна, Василь Львович, був досить відомим поетом, писав вірші й батько Олександра
У 1811 році Пушкін вступив у тільки-но створений Царськосельський ліцей. За шість років перебування в ліцеї він не лише отримав грунтовні знання, знайшов друзів і однодумців, але й усвідомив себе Поетом.
Із 1817 по 1820 рік – період “петербурзької юності” Пушкіна, найбільш вільнолюбний і “політичний” у творчості поета. Ще перебуваючи в ліцеї, Пушкін будував плани військової служби. Але цим мріям не судилося справдитися: служба у гвардії вимагала чималих грошей, яких батько поета не мав. Тому Пушкін змушений був обрати “цивільне поприще” – службу в Колегії іноземних справ.
9 червня 1817 року в Царському Селі відбулися урочистості з нагоди першого випуску Ліцею, а вже 13 червня Пушкіна привели до присяги як державного чиновника. І, як відзначають усі біографи поета, Петербург “закружив” Пушкіна.
То були особливі роки в історії країни. Переможне завершення війни з Наполеоном збудило у суспільстві відчуття власної сили. Молоді люди прагнули діяльності й вірили, що така діяльність на “благо вітчизни” можлива. Конфлікт із владою та “старшим поколінням” вимальовувався вже досить чітко, але до трагічної розв’язки цього конфлікту було ще далеко. Молоді сили російського суспільства об’єднувалися у політичних, мистецьких та просто дружніх гуртках: то була прикмета часу – прагнення до єднання, співдружності. Саме це й захопило молодого Пушкіна. Він жадібно сприймав життя, був учасником різних гуртків, легко засвоюючи різні стилі спілкування. Так, ще ліцеїстом його заочно прийняли до “Арзамаського товариства невідомих людей”, або, як частіше скорочено називали цей гурток,- “Арзамаса”. Члени цього товариства обстоювали літературні реформи й протистояли іншому угрупованню – “Бесіді шанувальників російського слова”. Незважаючи на серйозність завдань, які ставили перед собою члени “Арзамаса”, діяльність його була просякнута духом гри, пародії, травестії1. Усі учасники мали прізвиська із балад В. Жуковського. Пушкіна, наприклад, називали “Цвіркун”. Ритуали “Арзамаса” – травестії на урочисті засідання “Бесіди…”. У текстах “сміливо використовували біблійні та християнські поняття: “Арзамас” – Новий Єрусалим; смажений й через невідповідні (низькі) форми трансформує зміст твору. “Енеїда” І. Котляревського – яскравий зразок травестійного твору.
1 Травестія (італ. travestire – перевдягатися) – комічна імітація, в якій автор запозичує теми, сюжетні мотиви або окремі образи відомого твору
Арзамаський гусак – травестія Святого Духа; збори “Бесіди…” – пекло чи відьомський шабаш. Членами цього гуртка були і майбутні декабристиМ. Тургенев і М. Орлов, але їх намагання надати діяльності “Арзамаса” серйозного характеру успіху не мали.
Друзі часто дорікали Пушкіну за те, що він “свій” у багатьох гуртках, що він не може визначитися у своїх уподобаннях, із зацікавленістю прислуховується до людей “урядових”, далеких від літератури, які його не цінують і не розуміють. Пущин, близький друг поета, пригадував, що кожного разу, коли Пушкіну робили такі зауваження, він трохи ніяковів, кидався обнімати друзів, але не змінював своєї поведінки, і наступного дня його вже бачили у “ворожому таборі”.
Така поведінка поета була не тільки наслідком його “жаги життя і вражень”. Вже тоді, у свої неповні двадцять років, поки ще інтуїтивно, Пушкін уникав однобічного погляду на життя. Мине якихось п’ять-шість років, і поет виявить надзвичайну мудрість у розумінні сутності російського життя. А поки ідеї свободи, політичні пристрасті, протиріччя російської дійсності знаходили палкий відгук у численних віршах та епіграмах Пушкіна. Головна тема віршів цього періоду визначена у назві найвідомішого з них – “Вольність”. Творчим підсумком “петербурзької юності” стала фантастична казкова поема “Руслан і Людмила”, яка прославляла духовну свободу людини. Коли поема вийшла друком, сам поет перебував на півдні. Формально це було призначення по службі, а по суті – політичне заслання.
спільні образи використовують поети? У чому полягає різниця в їхніх підходах?
(2 votes, average: 5.00 out of 5)