Початкове поняття про реалізм і сентименталізм
Термін “реалізм” досі не отримав у літературознавстві однозначного тлумачення. У широкому значенні під ним розуміють певний художній стиль універсального характеру, коли письменник орієнтується на відтворення життя в його об’єктивній сутності, закономірностей розвитку і буття людини, суспільства, світу. У реалістичних творах події і характери зображуються як такі, що зумовлені (детерміновані) певним комплексом причин і зв’язків. Інколи в такому значенні про реалізм говорять як про художній метод. Конкретні особливості реалізму
Наступний етап у розвитку реалізму – просвітницький, теоретиками якого були Дідро у Франції і Лессінг в Німеччині. Цей реалізм часто допускав умовність. Новий тип реалізму формується в XІX ст. Стосовно нього і зараз часто вживають
Поглиблення пізнання життя та ускладнення картини світу в реалізмі ХЯХ ст. не означає, проте, певної абсолютної перевершеності над попередніми етапами. Так, можна говорити, що порівняно з реалізмом доби Відродження було втрачено масштабність художніх образів.
Сентименталізм – напрям (течія) в літературі і мистецтві другої половини XVІІІ ст., позначений підвищеним інтересом до людського почуття, емоційного сприйняття оточуючого світу. У сентименталістів спостерігається новий погляд на людину, яку вони оцінювали, виходячи з того, в якій мірі вона здатна на великі, відверті і глибокі переживання. Вміння переживати розглядалось сентименталістами як вирішальна риса і висока гідність людської особистості. Важливо, що сентименталізм змальовував людину просту, незнатну. Пейзаж у творах письменників сентименталізму одержує емоційну характеристику. Це частина живої природи, яка ніби заново відкрита письменником, сприйнята не розумом, не очима, а серцем.
Залишаючись ідейно-художнім напрямом у межах Просвітництва, сентименталізм окремими рисами підготував романтизм (інтерес до особистості, емоційне сприйняття природи). Разом з тим сентименталізм інколи межує з просвітницьким реалізмом.