Реалізм і “пізній романтизм” у поезії середини XIX ст. – ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ XIX ст

ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ середини – другої половини XIX ст.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ XIX ст.

Реалізм і “пізній романтизм” у поезії середини XIX ст.

У літературі середини XIX ст. усе більшої сили набирав реалізм. Саме тоді ступили на літературну стезю або перебували на вершині творчого злету Стендаль, Бальзак, Діккенс, Достоєвський, Толстой, які були справжніми “володарями дум” своєї доби. Усі вони – творці передовсім великих епічних полотен: романів, епопей.

Що

ж до поезії, то цей період не був епохою її злету, особливо якщо йдеться про поезію реалістичну. Однак етичні й естетичні засади реалістичної, соціально спрямованої лірики втілилися насамперед у творчості видатного російського поета, “співця страждань народних” – Миколи Некрасова. Відоме його гасло: “Поетом можеш ти не бути, громадянином бути мусиш неодмінно” (“Поэтом можешь ти не бить, но гражданином бить обязан”).

Картина провідних шляхів розвитку поезії середини XIX ст. буде неповною, якщо не згадати про романтичну лірику. Це був період “пізнього романтизму”, до якого належить

поезія француза Шарля Бодлера, американця Волта Вітмена, які не лише увінчали своєю творчістю розвиток романтичної традиції, а й провістили настання в літературному процесі нової, модерністської епохи, а також росіянина Федора Тютчева. Так, Шарля Бодлера модерністи вважали своїм попередником, а Волг Вітмен був пов’язаний із філософією трансценденталізму універсальністю та масштабами свого поетичного мислення.

Російський пізній романтик Федір Тютчєв змальовував трагізм людського життя на тлі універсальності буття Всесвіту й природи. Його ліриці притаманна глибока філософічність. Зокрема, він розробляв тему

Самотності людини у світі й принципової неспроможності людей зрозуміти одне одного. “Як серцю висловить себе? Як іншому збагнуть тебе?” – ставить поет риторичне запитання в одній зі своїх програмових поезій із показовою назвою “Silentium” (дослівно з латини – “Мовчання”). Поет порушив проблему відчуження й самотності людини у світі – одну з основних у літературі XX ст.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Реалізм і “пізній романтизм” у поезії середини XIX ст. – ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ XIX ст