Плавання вікінгів
Крім сміливих мореплавців стародавності финикийцев і допитливих греків, жили в Європі ще одні відважні підкорювачі моря. Їх називали вікінгами. Вони населяли скандинавське узбережжя. Потім, коли місця для життя стало менше, вони в пошуках орної землі пішли на південь. Їхні кораблі були пристосовані до плавання у відкритому морі. Деякі вікінги прибігали до розбою, ставали морськими піратами, а деякі – норманни, – переселялися на північний схід Франції, схід Англії, на Сицилію й відділені острови Ісландії. На початку Х ст. Норманн Гуннбьерн
Але знайшов там тільки скелясті гори й землю, суцільно покриту льодом. Проте ця подорож підштовхнула ісландця ерика Торвальдсона Рудого (Рауда) відправитися на пошуки нових країн. В 982 р. з командою, що нараховувала 32 чоловік, він відправився на ці пошуки. Правда, не зовсім добровільно. Перед цим, ерик під час сварки вбив двох чоловіків і був вигнаний з Ісландії на три роки. ерику в цьому поході пощастило відкрити острів, на якому він заснував дві колонії. Землю він назвав Гренландією, що у перекладі означає “зелена земля”. Назва звернула на себе увага, і туди
Але й це ще не все. В 986 р. один купець направлявся з Ісландії в Гренландію й збився зі шляхи. Через якийсь час він підійшов на кораблях до південно-західного берега рівнинної й лісистої землі. Через 15 років після цього випадку на пошуки цієї землі відправився вікінг Лейв, син ерика, прозваний Щасливим. Про це розповідає “Сага про Гренландце”. З Лейвом було 35 чоловік. Спочатку мандрівники побачили Землю Баффина, що назвали Хеллюланд (“непотрібна (даремна) земля”). Лейв взяв курс на південь від її, через кілька днів плавання мандрівники побачили перед собою білі піщані обмілини й пагорби, які поростили лісом. Швидше за все, це був острів Лабрадор. Ще південніше вікінги знайшли острів Белл-Исл і Ньюфаундленд. Жителі півночі були в захваті від побаченого: рівні зелені луги, богатие рибою ріки. Навіть дикий виноград! Тому й назвали це місце Виноградною Країною – Винланд. У наступному році брат Лейва Торвальд почав нові подорожі
Але тепер йому довелося воювати з індіанцями. В одній з битв він був убитий, а його команда відступила. Індіанців вікінги називали “скрелингами”. Проте, незважаючи на поразку, була зроблена ще одна спроба заснувати колонію. Але три роки війни з індіанцями змусили вікінгів повернутися домийся
Географічні відкриття робилися, як правило, у пошуках ринків, сировини й збуту товарів. Відкриття, зроблені ще в античний час єгиптянами, финикийцами, греками, узагальнив давньогрецький учений Клавдій Птолемей, склавши в II ст. карту миру, що охопила все Старе Світло (Новим Світлом згодом назвали Америку). Східне узбережжя Африки, Південну й Центральну Азію пройшли арабські мандрівники й купці в VIII і XIV ст. В XV ст. дуже привабливої для подорожей була Індія, звідки вивозили пряності й золото. Португальські мореплавці обійшли Африку з півдня, відкривши все західне й південне узбережжя материка
Але хіба тільки європейці були першими мандрівниками й відкривачами нових земель? Звичайно, немає.
На іншому кінці континенту, за багато тисяч кілометрів від Греції, Єгипту й Ірландії перебуває країна, що є найбільшою в Азії. Вона – батьківщина одна з найрозвиненіших ранніх цивілізацій на Землі. Це – Китай. Займаючи величезну частину азіатської суши, Китай з однієї сторони обмивається водами Тихого океану. Тому не дивно, що вже з давніх часів китайці майстерно володіли мистецтвом мореплавства. Вони вміли будувати судна для плавання у відкритому морі, у досконалості для свого часу володіли навичками навігації по зірках і навіть винайшли компас
На своїх судах вони ходили на береги Кореї, в Індію, на острів Ява, допливали до Африки. Учені приводять відомості в тім, що китайці були біля берегів Центральної й Південної Америки. Але вони також багато подорожували й по суші. Так, наприклад, був знайдений початок однієї з найбільших рік Азії – Хуанхе, були досліджені гори й плоскогір’я на західних границях китайської імперії. У подорожах по суші, імовірно, шляхи китайців і римлян перетиналися. Адже про існування імперій знали й одні, і інші, і обмінювалися товарами. Виник і функціонував знаменитий Шовковий шлях. Однак більше інтенсивним контактам перешкоджали народи, через землі яких цей шлях пролягав, оскільки вони теж були зацікавлені в прибутках від торгівлі
Одним з таких народів були араби, корінні жителі пустель, спритні торговці. Іслам, початком ери якого вважається 622 р., виявився сильною релігією, що лише за кілька сторіч охопила величезну територію. І вченим, і купцям тепер було легко подорожувати, вільно спілкуючись по-арабски й усюди зустрічаючи одновірців. Найкраще цю епоху відтворять Казки про Синдбаде-Мореплавця з “Тисячі й однієї ночі”. Мусульманська наука теж була дуже развитой: арабські вчені добре знали роботи античних авторів, доповнювали й коректували їхніми власними спостереженнями. Географ Индриси, наприклад, подорожував по Північній Африці, Малій Азії, побував у Європі. Він виготовив карту миру у вигляді срібного диска
Залишив Индриси також знаменитий трактат по географії. Правда, відповідно до його часу з його поданнями, в Индриси зустрічається там багато неточностей. А це має значення навіть сьогодні для істориків географії, тому що карти й трактати Индриси значною мірою визначали географічні подання європейців аж до XVIII ст. А видатний мандрівник Ибн Баттута в XIV ст. описав на основі власних спостережень весь ісламський регіон від Північної Америки до Китаю. За довгі роки він проїхав понад 120 000 км. Але в Європі продовжувало панувати не чітке подання про країни Сходу, зокрема про Китай і Індію. Хоча існував уже, як ми відзначали, знаменитий Шовковий шлях, хоча арабські купці доставляли в Європу шовк, пряності й інші товари, про високі досягнення китайської культури, проте, ніхто не знав. А якщо й було щось відоме із часів стародавніх греків і римлян, те забулося за минулі сторіччя
(2 votes, average: 4.50 out of 5)