Пісенна творчість Малишка
Пісня – це душа народу. В ній – його минуле, сучасне і майбутнє. В ній – тонка краса і переможна сила. Такими є пісні Андрія Манишка, які оздоровлюють мою душу, допомагають зберегти віру в людину, в незрадливу любов, у щиру дружбу, в силу світової краси.
Сьогодні, коли ми будуємо незалежну Україну, Малишкові “Пісня про рушник”, “Стежина”, “Ранки солов’їні”, “Вчителько моя”, “Білі каштани” з нами. І передадуться в спадок нашим дітям.
Материнській любові і відданості присвятив поет схвильовані рядки “Пісні
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.
Материнську віру в світлу долю сина поет втілює в образі вишитого рушника, що символізує життєву дорогу людини і материнське благословення. Щирий уклін рідній матусі за її турботу, вірну любов і ласку.
Скільки пісень складено в народі
Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є,
Молодість мила.
Ти серце моє!
Стежина життя… Це по ній кожен мас пройти гідно. Та якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю?.. У пісні “Стежина” поет закликає не кидатися в далекі світи у погоні за примарним щастям. Щоб потім не каятися і не тужити за батьківщиною. За тією стежиною, “дощами митою-перемитою”, що пролягає “між круглих соняхів” веде на батьківщину.
Як же її не шанувати, не благоговіти перед нею! У вільного народу незалежної України будуть інші пісні. У них буде менше смутку і болю, більше світлої радості й надії. Але ніколи не забудуться сердечні пісні Андрія Малишка – добрі супутники й порадники.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)