Пісенна творчість Дмитра Павличка (“Два кольори”)
“Уся поезія Д. Павличка – розмова про любов і ненависть, про правду і кривду, по добро і зло”.
Р. Лубківський
Життя росте лишень з любові,
Лишень краса людей навчає жить!
Д. Павличко
Повертається народною піснею до Дмитра Павличка його поезія. І це не дивно, бо вірші митця викликають найніжніші почуття, найщиріше захоплення. Краса і нев’януча свіжість, барвистість і мелодійність – основні риси його творчості.
Поезія Павличка привертала увагу композиторів своєю неповторністю. Особливо плідною була співпраця
Тому і стають їхні спільні твори “Лелеченьки”, “Дзвенить у зорях небо чисте”, “Я стужився, мила, за тобою”, “Дівчино, дівчино, де твої крильця?”, “Коли ми йшли удвох з тобою”, “Впали рос на покоси”, “Два кольори” народними піснями, лунають з уст українців, переливаються співом жайворонка.
А муза грала, співала різними голосами, виливала щирі почуття. Душа ліричного
Я в руці стискав, наче бите скло,
Мертвої зорі неживе крило.
А найболючіше те, що його кохана не здатна помічати красу, спокійно топче колоски пшениці. Плаче і боляче стискається його поранена душа:
Але мені тоді здалося,
Що то не золоте колосся,
Що то любов мою безмежну
Стоптали так необережно.
Уміє поет переплести інтимні почуття з глибокими патріотичними. У поезії-пісні “Лелеченьки” змальований прекрасний образ птаха, усім серцем прив’язаного до рідної землі. І прохає птах лелек:
Несіть мене, лелеченьки,
Мертвого додому.
Цей птах уособлює не тільки образ патріотів рідної землі, а й самого поета. Творче кредо Павличка можна виразити словами “Пісні про Україну”, що звучить наче гімн:
“Україно моя, Україно
Я для тебе на світі живу!”
А найбільше припала мені до душі пісня “Два кольори”, що стала улюбленою піснею мого народу. У ній майстерно переплітаються світлі, барвисті кольори із чорними, журливими. Це своєрідне філософське бачення плину людського життя, шляху, що веде від берега дитинства “у світ незнаними шляхами”. Вишита рідними маминими руками сорочка супроводжує ліричного героя протягом усього життя.
Які тільки кольори та їх відтінки не використовує народ у вишиванках! Вони, як веселки, виграють самоцвітами узорів, та переважають на них два кольори: “…червоне – то любов, а чорне – то журба”. Журба і любов, смуток і радість органічно поєднані в житті, вони є вічними супутниками людини.
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
“Згорточок старого полотна” – це пам’ять, нерозривна нитка, що пов’язує з рідною землею, дає надію на останній притулок.
Ліричний герой зберіг найсвятіше: пам’ять про матір, вірність рідній землі.
Пісні Дмитра Павличка увібрали в себе найніжніші почуття. Вони то крають серце невимовним болем, то сміються і радіють. Супроводжуючи все наше життя, вони допомагають виховувати людину, її кращі якості, оспівують глибокі людські почуття. Вони містять у собі великий заряд духовності, звеличують красу, служать зразком органічної єдності змісту і форми, слів і музики.
Пиши – так ніби мить остання йде.
Не зрадить слово тільки те, якому,
Мов Байда, зором ти відміряв шлях
І дав співаючу, сміливу душу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)