Персонажі грецької міфології
Посейдон. Це божество після народження одразу ж проковтнув його батько – бог часу Кронос. Підказка друга Його братами й сестрами були верховні небожителі давньогрецького пантеону: Зевс, Гестія, Деметра, Гера, Аїд. Дружиною цього бога є Амфітрита, донька віщого старця Нерея, їхній син – Тритон, що громовим звуком своєї мушлі викликає бурі на морі. Цього бога завжди зображували з тризубцем. Цього бога давні греки вшановували як володаря морів та водяної стихії.
Афродита. Батьком цієї богині був верховний бог давньогрецького пантеону
У міфології давніх римлян цьому божеству відповідає Фавн. Цей бог був майстерним музикою: коли він грав на сопілці, німфи одразу ж кидалися до нього й починали танцювати; також із його особою пов’язується винайдення особливого різновиду флейти. Зовні він був справді дуже потворним: цапоногий і рогатий, порослий густою шерстю, з довжелезною бородою. Давні греки вшановували це божество як бога лісу, покровителя пастухів та охоронця стад.
Гермес. Цей бог-олімпієць був сином громовержця Зевса та земної жінки Майї. З його особою пов’язували давні греки винайдення мір, чисел та азбуки. На Олімпі він виконує функції посланця богів, тому фігурує ледь чи не в кожному давньогрецькому міфі. Його зображували в крилатих сандаліях, за допомогою яких він легко та швидко переноситься в будьякий куточок землі. Функціональне навантаження, яке виконував цей бог, було дуже великим: він вшановувався як покровитель мандрівників, шляхів, торгівлі, спритності, обману та злодійства, юнацтва, атлетів, гімнастики, науки й магії, красномовства, провідником душ померлих у підземне царство; саме за це його називали Трисмегистом, тобто тричі величним.
Сизиф. Цей персонаж давньогрецької міфології був сином бога вітрів Еола й засновником міста Коринф. На всю Грецію він уславився своєю хитрістю й підступністю, завдяки яким став надзвичайно багатим. Він перехитрував навіть бога смерті Танатоса й володаря підземного царства мертвих Аїда за що боги розгнівалися й тяжко його покарали. Його кара уособлює тяжку, виснажливу, але надаремну, нерезультативну працю. Джерелом відомостей про покараного за хитрощі коринфського царя є Гомерова “Іліада”.
Медєя. Ця жінка відома з циклу міфів про аргонавтів. Ця жінка походила з Колхіди, була царевою донькою. Вона зналася на чарах, завдяки чому допомогла головному героєві міфу виконати ряд складних доручень і втекла разом з ним з рідного дому. Хоча для коханого ця жінка покинула рідний край, зреклася батька, своєї родини, він кидає її, щоб одружитися з іншою.
Геракл. Первісне ім’я героя – Алкід, яке було змінено відповідно до пророцтва піфії. За те, що герой був сином верховного бога громовержця Зевса, його люто зненавиділа Зевсова дружина Гера, все життя – від народження до самої смерті – вона намагалася його знищити й постійно шкодила в усьому. Одним із перших подвигів героя стала перемога над велетенським левом, з якого він здер шкуру й пошив собі накидку; зображували його здебільшого саме в цій накидці. Ім’ям героя образно називають чоловіків міцної статури, воно стало уособленням могутності, величезної сили, звитяжності та героїзму. Герой брав участь у поході на Трою та в битві богів із гігантами, проте найбільше уславився дванадцятьма подвигами на службі в царя Еврисфея.
Тантал. Цей персонаж давньогрецької міфології був сином Зевса й царював у багатому місті Сіпіл в провінції Лідія. Він був надзвичайно багатим, оскільки боги дуже
прихильно ставилися до нього. Він не зміг скористатися з прихильності богів і постійно виявляв до них зневагу, відкриваючи смертним їхні таємниці, погорджуючи їхніми милостями, намагаючись їх обдурити; за це його було жорстоко покарано. Кара цього персонажа стала уособленням тяжких, незносних мук, великих страждань. Такими ж пихатими й неправедними були й діти царя – Пелопс та Ніоба, за що й заслужили належну кару.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)