Історія грецької мови

Грецькою мовою говорять у наші дні не тільки в Греції, але й на Кіпрі, у деяких районах Албанії, Туреччини, на островах Егейського моря. Колись область поширення грецького була ще ширше: адже він був державною мовою Візантійської імперії. А ще раніше стародавні греки поширили своє мовлення майже по всій Малій Азії, Південній Італії, на Чорноморське узбережжя. Втім, нинішні греки Північного Причорномор’я – це не нащадки колоністів часів античності, а нащадки греків-християн, що переселилися сюди наприкінці XVIII століття із Криму, а також

Туреччині й Греції,

Сучасну грецьку мову називають новогрецьким. Він відрізняється від середньовічної мови Візантії (середньо^-грецького, або візантійського), а тим більше від мови стародавніх греків. Мовлення українських греків, у свою чергу, відрізняється від новогрецького. На особливих діалектах і говорах новогрецької мови говорять греки Криму й Приазов’я. Особливою мовою деякі вчені визнають і мовлення грецького населення Кіпру. Таким чином, в індоєвропейській сім’ї існує особлива група – грецька, хоча й неясно, скільки в ній мов – трохи або тільки один, новогрецький, з різними діалектами

Аж

до середини XX сторіччя вважалося, що найдавніше грецьке мовлення донесли до нас напису IX в. до н. е. і поеми Гомера. Але в 1952 році англійський учений Майкл Вентрис розшифровує знаки на глиняних табличках, виявлених у Греції й на Криті. Виявляється, що вже в XV в. до н. е. тут говорили й робили запису грецькою мовою. І грецька Мова стала в один ряд з текстами “Ригведи”, створеними приблизно в цей же час. На індоєвропейських мовах більше древніх пам’ятників ні, за винятком письмен жителів Малої Азії – хетів. Самі ранні хетські пам’ятники датуються XVIII сторіччям до н. э.

Хети створили могутню державу, що в II тисячоріччі до н. е. було третьою великою державою Древнього Сходу, поряд з Єгиптом і Ассиро-Вавилонией, Яке ж було здивування всього вченого миру, коли чеський сходознавець Бедржих Грозний довів, що таємничі хети говорили на індоєвропейському (а не семітськ або кавказькому, як припускали багато вчених) мові! Крім хетської мови, у древній Малій Азії звучали ще дві індоєвропейські мови – лувийский і палайский. Ці три мови близькі один одному приблизно як англійський, німецький, шведський. Нащадками їх були мови народів, що також жили в Малій Азії,- карийский, ликийский, лидийский. Всі ці шість мов поєднуються в одну групу індоєвропейських мов – хеттолувийскую, або анатолийскую (від древньої назви Малої Азії – Анатолія).

Анатолийские мови безвісти зникли вже до початку нової ери. І лише через двадцять століть їх “воскресили” учені. Повністю вимерли й тохарские мови, колись розповсюджені в Центральній Азії. Прочитавши рукопису, що ставляться до V-VII вв. н. е., лінгвісти змогли визначити, що ці зниклі мови становили ще одну самостійну групу в індоєвропейській сім’ї

Коли на Индостан вторглись племена кочевников-арьев, вони висловлювалися на близьких друг до друга діалектах давньоіндійської мови. Це можна простежити по “Ригведе” – самому древньому пам’ятнику тієї групи індоєвропейських мов, що одержала найменування індійська. Біля двадцяти п’яти століть назад в Індії виникла літературна мова, санскрит, що в XVIII – початку XIX століття так уразило уяву вчених Західної Європи. “Хто б міг яких-небудь 60 років тому мріяти про те, що з далекого Сходу до нас прийде мова, що по досконалості своїх форм не уступає, а іноді й перевершує грецький”,- писав про нього засновник порівняльно-історичного мовознавства Франц Бопп.

Санскрит став мовою культури, але поруч із ним у вустах народу продовжували жити діалекти давньоіндійської мови. Пізніше на них, а не тільки на санскриті, стала створюватися література; діалекти усе більше й більше відділялися друг від друга й нарешті перетворилися в самостійні мови. Таких мов на Индостане – них називають новоіндійськими – налічується біля двадцяти. Найпоширеніший з них – гінді. Більше 150 мільйонів чоловік уважає його рідним, а ще кілька десятків мільйонів людей різних національностей користуються гінді як другою мовою

На двох індійських мовах – циганському й парья – говорять і на території нашої країни. У середині I тисячоріччя н. е. з північно-західних районів Індії цигани відправилися кочувати. В XIII-XIV вв. вони досягли Західної Європи. У наш час вони живуть у всіляких куточках земної кулі – у Болгарії й США, Сирії й Франції, у СРСР і Португалії, Югославії й Німеччині, в Австралії й Латинській Америці, у скандинавських країнах і Канаді. Чисельність циганів – біля мільйона чоловік, а до останньої війни їх було майже у два рази більше. Нацисти винищували циганів з такою ж жорстокістю, як і євреїв. Тим часом і по мові, і по зовнішньому вигляді, і по кочовому способі життя цигани ближче до прийшли в Индостан арьям, чим німецькі „арийци”.

З півночі Індію оточують найбільші гори земної кулі – Гімалаї й хребет Гіндукуш. У цих горах живуть люди, що говорять на безлічі разнообразнейших прислівників, у тому числі й на так званих дардских мовах. Вони утворять особливе відгалуження індоєвропейського древа мов, займаючи проміжне положення між індійською й іранською галузями

Дардские прислівника граничать із різними мовами Паміру, які входять до складу іранської галузі. Опис памірських мов (ишкашимского, ваханского й інших) тільки починається. Але один з них, ягнобский, уже давно привертає пильну увагу лінгвістів. Ще б: адже жителі ущелини Ягноб донесли до наших днів мова согдийцев, що створили біля двох тисяч років тому процвітаюча держава в Середній Азії!

Інші мови – хорезмийский, бактрийский, парфянский, мидийский – майже безвісти зникли, і лише по окремих написах і фрагментам учені могли встановити, що жителі древнього Хорезма, що цвіте Бактрии, могутній Парфії, войовничій Мідії говорили мовами іранської групи. Іранським був і древнепер-сидский мову, збережена клинописними написами, мова священної книги вогнепоклонників “Авести” і мови древніх кочівників саків і скіфів. Правда, скіфська мова залишила “спадкоємця”. Мова сучасних осетин, що живуть на Північному Кавказі, є його нащадком. На Кавказі говорять ще на трьох іранських мовах: татському, талишском, курдському. Останній розповсюджений у Туреччині, в Ірані, в Іраку, у Сирії. Мовою курдів в Іраку виходить преса, видаються книги. У нашій країні курдською мовою виходить газета “Реа Таза”, друкується оригінальна й перекладна література

У середние століття в персів і таджиків існувала єдина літературна мова – фарси. Омар Хайям, Рудаки, Фірдоусі й інші прославлені письменники створили на ньому шедеври світової поезії. Тепер у Таджикистані й інших союзних республіках, а також у сусідніх країнах Азії близько 4 мільйонів чоловік говорять таджицькою мовою, а в Ірані близько 10 мільйонів – на перському

В Ірані існує також безліч прислівників, що відрізняються від перської мови. Від Пакистану до Туркменії, розселені белуджи, які мають свою мову. Половина Афганістану й північний захід Пакистану говорять афганською мовою (пушту).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Історія грецької мови

Categories: Нові твори

Links