Важко уявити п’єсу “Вишневий сад” без тих діючих осіб, яких називають другорядними. “Вишневий сад” прийнято вважати ліричною комедією. Назва підкреслює основну – комічну – спрямованість п’єси й одночасно ліричну, пов’язану найбільше з образом автора, присутність якого читач відчуває в усьому: в ремарках, в окресленні діючих осіб, в обстановці. Чехов сумує і радіє, співчуває і засуджує, міркує й іронізує… У п’єсі звучить оптимістичний сміх супротивника віджилого, вульгарного, що заважало Росії йти вперед. Ділячись
враженням після перегляду п’єси, М. Горький говорив: “Бешкетну штуку Ви втнули, Антоне Павловичу. Дали красиву лірику, а потім рубонули з усього розмаху сокирою по кореневищах: до чорта старе життя!” Зрозуміти й оцінити все це допомагають не тільки головні діючі особи комедії, але і її другорядні персонажі, їхня своєрідність. От комічний Єпіходов, незграбний, самолюбний, малорозвинений, але вважає себе досконалим. У нього пристрасть до книжкових і іноземних слів: “не можу похвалити нашого клімату. Не можу. Наш клімат не може сприяти саме враз”, “за кордоном усе давно в повній комплекції”.
Багато вступних слів: “Звичайно, якщо подивитися з погляду, то ви, дозволю собі так висловитися, вибачте за відвертість, зовсім привели мене в стан духу”. У цьому словесному безладі важко знайти нормальну фразу. Він користується дивними порівняннями: “Доля ставиться до мене без жалю, як буря до невеликого корабля”. Про мову Єпіходова добре сказала Дуняша: “Людина він смирна, а тільки іншим разом як почне говорити, нічого не зрозумієш. І добре, і чутливо, а тільки незрозуміло”. Сутність Яші, розбещеного легковажним життям у Парижі, виявляється в звертанні до Дуняші: “Огірочок!” Це слово повторюється часто, характеризуючи весь вульгарно-цинічний внутрішній світ героя. Мова Яші передає його убогу сутність: “Я такої думки: народ добрий, але мало розуміє”, – самовпевнено заявляє він. Але це ще не все про нього. Даремно почуває себе хазяїном Лопахін, даремно сподіваються Петя й Аня: Росія дістанеться не їм. а таким, як Яків. Лакей, що дивиться туди і на того, де влада і гроші. Петю він людиною не вважає – він для нього сміття. Але якщо це “сміття” прийде до влади, лакей буде стелитися, відгадувати всі його бажання. І вже від Яші пощади нікому не буде. У першому акті його вкусила за палець собачка Шарлотти. Яша втратив інтерес до усього, крім укушеного пальця. А потім знайшов мотузочку, зробив петельку і вночі – і не в лісі, а прямо перед вікном Шарлотти… Це він уміє. Та ще цигарки курити і пити шампанське на дурику. Людина, абсолютно позбавлена моралі. Простий – і в цьому його сила. І усім він потрібен – тому що холуй потрібен усім, навіть якщо огидний. От ще один персонаж – старий, патріархально відданий своїм панам Фірс. Він пройшов довгу школу лакея і пишається цим. Фірс відмовився від наданої реформою волі, залишився “вічним кріпаком”. Смішно і сумно виглядає поміщик Пищик, який радіє, що віддав в оренду англійцям свою землю з білою глиною. Вічно відчуваючи потребу в грошах, він перебуває в постійній залежності від заможних сусідів і знайомих… Своєрідність другорядних діючих осіб п’єси “Вишневий сад” – свідчення чудової художньої майстерності А. П. Чехова. Майже кожен з них володіє яким-небудь колоритним словом, виразом, прислів’ям. У Фірса таким словом с “недотепа”, у Варі – “благоліпність!”, у Якова – “огірочок”, у Пищика – вираз “ви подумайте”, у якому відбивається його цілковите, по-дитячому наївне незнання загальновідомого. Усі другорядні чеховські персонажі – не тло, вони самостійні герої. А. П. Чехов писав п’єси на “чисто російському матеріалі”, а став найулюбленішим драматургом у всьому світі, тому що проблеми, які хвилюють чеховських героїв, – і щастя, і нещастя, і сімейне життя – однакові в народів різних країн.
